Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що висновком ЛТЕК від 10 листопада 1980 року йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з травмою на виробництві, висновком МСЕК від 31 жовтня 2005 року - 65 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких 45 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - Відділення) від 15 листопада 2005 року № 5292 ОСОБА_1 нараховано одноразову допомогу в розмірі 16 400 грн. Вважаючи вказана сума не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", просив стягнути з відповідача на його користь 124 430 грн. 65 коп.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року, позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1. 124 430 грн. 65 коп. страхової виплати одноразової допомоги, 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відділення звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при повторному ушкодженні здоров’я, пов’язаному з іншим професійним захворюванням або травмою, обмеження страхової виплати одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, законодавством не передбачено.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Судом установлено, що позивач під час виконання трудових обов’язків одержав травму й висновком ЛТЕК від 10 листопада 1980 року йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково у зв’язку з травмою на виробництві, а висновком МСЕК від 31 жовтня 2005 року - 65 % втрати професійної працездатності безстроково, з яких 45 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням.

Постановою Відділення від 15 листопада 2005 року № 5292 нараховано одноразову допомогу в розмірі 16 400 грн.

Стаття 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон) регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 Закону встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону такого обмеження не містить. Але, ураховуючи те, що абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону та в цьому абзаці не встановлюються нові правила визначення розміру раніше призначеної страхової виплати, обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватись і при визначенні розміру одноразової страхової допомоги під час встановлення іншої професійної хвороби або іншого каліцтва тощо, що свідчить про безпідставність зазначених позовних вимог.

Ураховуючи те, що фактичні обставини справи встановлені судами правильно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.