Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Григор‘євої Л.І.,

Балюка М.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У жовтні 2006 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 14 вересня 2006 року з вини водія ОСОБА_2, який керував належним його батьку ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ-2101, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобілю ВАЗ-21093 завдано механічних пошкоджень на суму 7 825 грн. 07 коп.

Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь й моральну шкоду, завдану діями відповідачів.

Рішенням Сєверодонецького міського суду Луганської області від 24 червня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 822 грн. 38 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2008 року зазначене судове рішення в частині стягнення майнової шкоди змінено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 825 грн. 07 коп. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міський суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що у дорожньо-транспортній пригоді встановлена як вина водія ОСОБА_2, так і водія ОСОБА_1

Суд вважав, що у діях ОСОБА_2 вбачається 80% вини, а у діях ОСОБА_1 – 20%. Вирішуючи питання про розмір відшкодування майнової шкоди, суд вважав, що прямі збитки складають 2 277 грн. 97 коп., а з урахуванням 20% вини позивача – ця сума становить 1 822 грн. 38 коп.

Апеляційний суд, змінюючи рішення у цій частині, послався на невідповідність висновків суду матеріалам справи, вважаючи, що суд першої інстанції зробив розрахунок неправильно і стягнув усю суму, зазначену у висновку експертизи.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 14 вересня 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, який керував належним його батьку, ОСОБА_3, автомобілем ВАЗ-2101 та водія ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ-21093.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 21 вересня 2006 року вартість майнової шкоди, завданої автомобілю ОСОБА_1, складає 7 825 грн. 07 коп. (а.с. 12).

Оцінюючи обставини справи суд дійшов висновку про встановлення вини обох водіїв.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що Сєверодонецьким міським судом Луганської області 24 жовтня 2006 року винесена постанова, якою встановлена вина водія ОСОБА_1 та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 72).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні має бути відмовлено.

Апеляційний суд, змінюючи рішення районного суду в частині розміру відшкодування майнової шкоди не врахував вказану постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зазначені роз’яснення Пленуму Верховного Суду України. Щодо відшкодування моральної шкоди висновки апеляційного суду взагалі відсутні.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд як і в частині відшкодування майнової шкоди, так і в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.