Колегія суддів Судової палати у цивільних справа

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, третя особа: відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля", про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з актом № 69 від 26 червня 1995 року отримав виробничу травму, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 13 грудня 1995 року йому було встановлено 40 % втрати працездатності, а після медичного переогляду 18 листопада 1996 року – 20% втрати працездатності. Під час чергового медичного переогляду в МСЕК 10 травня 2005 року було повторно - первісно встановлено 60% втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, а по травмі - знято. Згідно із постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді (далі - Відділення) від 17 травня 2005 року № 5138 йому нараховано одноразову допомогу в розмірі 84 181 грн. 2 коп., яка була обмежена сумою до виплати в розмірі 16 400 грн. Просив стягнути на його користь 67 781 грн. 20 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 67 781 грн. 20 коп. страхової виплати одноразової допомоги, 678 грн. судового збору на користь держави, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відділення звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час повторного ушкодження здоров’я, пов’язаного з іншим професійним захворюванням або травмою, обмеження страхової виплати одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, законодавством не передбачено.

Проте з таким висновками погодитись не можна.

Судом установлено, що згідно з актом № 69 від 26 червня 1995 року позивач отримав виробничу травму, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 13 грудня 1995 року йому було встановлено 40 % втрати працездатності, а після медичного переогляду 18 листопада 1996 року – 20% втрати працездатності. Під час чергового медичного переогляду МСЕК 10 травня 2005 року було повторно - первісно встановлено 60% втрати працездатності у зв’язку із професійним захворюванням, а по травмі - знято.

Постановою Відділення № 5138 від 17 травня 2005 року позивачу нараховано одноразову допомогу в розмірі 84 181 грн. 2 коп., яка була обмежена сумою до виплати в розмірі 16 400 грн.

Стаття 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон) регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 Закону встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону такого обмеження не містить. Але, ураховуючи те, що абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону та в цьому абзаці не встановлюються нові правила визначення розміру раніше призначеної страхової виплати, обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абзацом 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватись і при визначенні розміру одноразової страхової допомоги під час встановленні іншої професійної хвороби або іншого каліцтва тощо, що свідчить про безпідставність зазначених позовних вимог.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року скасувати, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року залишити в силі.

Рішення оскарженню не підлягає.