Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" про визнання факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки, заборону використання земельної ділянки, повернення земельної ділянки в натурі, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" до ОСОБА_1 про врегулювання розбіжностей, спонукання до укладання договору оренди земельної ділянки та зобов’язання передати земельну ділянку,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (далі – нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз") про спонукання до укладання договору оренди земельної ділянки, визнання факту оренди земельної ділянки, стягнення оплати за фактичне використання земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

У подальшому ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, зазначаючи, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 3,52 га, яка розташована на території Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 28 березня 2002 року.

23 вересня 2004 року нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" звернулося до нього з листом про надання дозволу на використання частини його земельної ділянки під будівництво експлуатаційної свердловини № 174 Бугруватського родовища. Одночасно йому була гарантована оплата за збитки та втрачену вигоду за кожен рік використання земельної ділянки, а також розмір орендної плати – 50 тис. грн. за один гектар за умови оренди земельної ділянки. Він погодився на такі умови й надав письмове підтвердження.

З вересня 2004 року частина його земельної ділянки площею 2,1 га почала використовуватися нафтогазовидобувним управлінням "Охтирканафтогаз".

Однак договір оренди земельної ділянки укладений між ними не був, відповідач умови договору не виконував, у зв’язку ОСОБА_1 просив визнати факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки, заборонити використання земельної ділянки, повернути земельну ділянку в натурі у придатному для використання стані, стягнути 20 468 грн. 70 коп. збитків та 2 425 432 грн. 09 коп. отриманого відповідачем прибутку від експлуатації свердловини, відшкодувати 1 700 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" заявило зустрічний позов, в якому просило зобов’язати ОСОБА_1 врегулювати розбіжності, та укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29 квітня 2009 року, у задоволенні позову нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" відмовлено. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано факт самовільного зайняття та використання нафтогазовидобувним управлінням "Охтирканафтогаз" належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Заборонено нафтогазовидобувному управлінню "Охтирканафтогаз" використовувати належну ОСОБА_1 земельну ділянку. Зобов’язано нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі у придатному для використання стані. Стягнуто з нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" на користь ОСОБА_1 1 700 грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" просить зазначені судові рішення в частині визнання факту самовільного зайняття земельної ділянки, зобов’язання повернути земельну ділянку в натурі, стягнення 1 700 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 Щодо відмови у зустрічному позові, нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" просить вказані судові рішення в цій частині скасувати та задовольнити їхній позов у повному обсязі.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в його позові скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" та касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 29 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.