Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – комунальне підприємство "Житлово-комунальне об’єднання", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, розподіл особових рахунків по сплаті квартирної плати та комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу їхній син –відповідач у справі – залишився проживати з матір’ю, але без його відома був вписаний до ордера у квартиру позивача. Оскільки ОСОБА_2 з травня 2008 року до дня подання позову без поважних причин не мешкав у цій квартирі, ОСОБА_1 просив визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

У червні 2008 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, вселення, розподіл особових рахунків зі сплати квартирної плати та комунальних послуг, оскільки був відсутній у квартирі з поважних причин (навчання, служба у Збройних Силах України), а ОСОБА_1 перешкоджає користуватися квартирою.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 у частині вимог про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення до квартири задоволено, у решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року рішення міського суду скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житлом, і в задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення до квартири та в цій частині ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2. У задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення до квартири відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, апеляційний суд виходив із того, що він не надав доказів поважності причин його непроживання у квартирі та що ОСОБА_1 перешкоджав йому користуватися квартирою. Крім того, ОСОБА_2 був прописаний у квартирі без відома батька.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, у червні 2001 року квартира АДРЕСА_1 була отримана ОСОБА_3 (матір’ю відповідача), в якій зареєстрована і її мати (а.с.21).

У лютому 2003 року ОСОБА_3 обмінялася квартирами із ОСОБА_1, що мешкав у квартирі АДРЕСА_3, в якій був прописаний разом із сином – ОСОБА_2 (а.с. 26-29).

Судом установлено, що в період з 2004 року до 2006 року ОСОБА_2 навчався в Острозькому обласному ліцеї-інтернаті.

Заявою від 17 травня 2007 року на ім’я начальника ЖКО м. Нетишина ОСОБА_2 повідомив, що він призваний до лав Збройний сил України, та просив не вживати будь-яких дій щодо його виселення зі спірної квартири.

Факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі з 25 травня 2007 року до травня 2008 року підтверджується записами у військовому квитку на його ім’я.

Твердження апеляційного суду щодо факту неперешкоджання ОСОБА_2 проживати в спірній квартирі є помилковими, оскільки міським судом установлено, що ОСОБА_2 не міг потрапити до квартири у зв’язку зі зміною замка (а. с. 18, 25, 49).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 незаконно перешкоджає своєму сину користуватися спірною квартирою, а тому його позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, є безпідставним.

Безпідставно скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року скасувати, рішення Нетішинського міського суду від 13 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.