Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою державної податкової інспекції в м. Полтаві про розкриття відкритим акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" в особі Полтавської філії інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за касаційною скаргою державної податкової інспекції в м. Полтаві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2009 року,

У листопаді 2008 року державна податкова інспекція в м. Полтаві (далі – ДПІ в м. Полтаві) звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" в особі Полтавської філії надати заявникові інформацію про обсяг та обіг коштів за період з 1 жовтня 2005 року до 30 вересня 2007 року на розрахункових рахунках: № 26004100003946, № 26052980972 у Полтавській філії АППБ "Аваль" МФО 331605 та № 260038504 у Полтавській філії АППБ "Аваль" МФО 380805 – із зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначення платежів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Указували, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ в м. Полтаві. Відділом контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб ДПІ в м. Полтаві згідно з планом-графіком перевірок на лютий 2008 року заплановано перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Проте ОСОБА_1 не надала ДПІ в м. Полтаві відповідні фінансові документи для проведення перевірки, фактично позбавивши заявника можливості здійснити покладені на нього функції. ДПІ в м. Полтаві просила розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2009 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Полтаві просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені заяви, суди виходили з того, що ДПІ в м. Полтаві не підтвердила наявність письмового рішення керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення планової або позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Посилання на планову виїзну перевірку, яка повинна бути здійснена в період з 4 лютого 2008 року до 15 лютого 2008 року, не береться до уваги, оскільки заявник звернувся до суду після закінчення строку її проведення.

З такими висновками суддів погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органу державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Частина перша ст. 11-1 цього Закону визначає, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта, та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Статтею 62 цього ж Закону визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до частини першої якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону); органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу (п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону).

Розглядаючи справу, суди на зазначені положення законів уваги не звернули; у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України дійшли необгрунтованих висновків про те, що посилання на планову виїзну перевірку, яка повинна бути проведена в період з 4 лютого 2008 року до 15 лютого 2008 року, не береться до уваги, оскільки заявник звернувся до суду після закінчення строку її проведення та ДПІ в м. Полтаві не підтвердила наявність письмового рішення керівника відповідного органу державної податкової служби про здійснення планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; не врахували при цьому письмове рішення заступника начальника ДПІ в м. Полтаві від 23 січня 2008 року (а.с. 30).

За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Полтаві задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.