Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви до ОСОБА_1 про відшкодування збитків і моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2009 року,

У травні 2008 року Свято-Успенська парафія Української Православної Церкви (далі – Свято-Успенська парафія УПЦ) звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 11 грудня 2006 року між Свято-Успенською парафією УПЦ і відповідачем було укладено договір (контракт), за умовами якого парафія доручила, а відповідач зобов’язався до 11 грудня 2007 року за договірною ціною виконати роботи з виготовлення, доставки та встановлення іконостаса. ОСОБА_1 отримав від настоятеля Свято-Успенської парафії УПЦ кошти в розмірі 8 тис. доларів США. Однак у визначений договором строк відповідач прийняті на себе зобов’язання не виконав, що призвело до неможливості відкриття нового приміщення Свято-Успенської церкви в с. Морозівці Баришівського району Київської області, тому парафія була вимушена укласти договір підряду на виготовлення іконостаса з іншим виконавцем.

Посилаючись на викладене, Свято-Успенська парафія УПЦ просила стягнути з відповідача отримані ним кошти в розмірі 40 400 грн., що є еквівалентом 8 тис. доларів США, 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

У процесі судового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог у частині відшкодування збитків і просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 63 030 грн., посилаючись на офіційний курс долара США.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Свято-Успенської парафії УПЦ збитки в розмірі 63 030 грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 404 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 63 464 грн. 40 коп. У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 203 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги Свято-Успенської парафії УПЦ, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором позивачу завдано збитків у розмірі 63 030 грн. 40 коп.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Заперечуючи проти позову Свято-Успенської парафії УПЦ, ОСОБА_1 зазначав, що половину іконостаса він виготовив і передав позивачу, тому просив суд визначити вартість виконаної ним роботи для вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог.

Однак суд, правильно визначившись із тим, що між сторонами укладено договір підряду, у порушення положень ст. 213 ЦПК України цих доводів ОСОБА_1 не врахував, не перевірив наявність виготовленої відповідачем першої частини (рівня) іконостаса та не з’ясував вартості виконаної роботи, у зв’язку із чим дійшов передчасного висновку про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором позивачу завдано збитків у розмірі 63 030 грн. 40 коп.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Ураховуючи викладене, визнати ухвалені судові рішення в частині відшкодування збитків законними та обґрунтованими не можна, тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2009 року в частині відшкодування збитків скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.