Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:

Черпіцької Л.Т.

Шведа Е.Ю.

Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017р. у справі №817/1193/16 за позовом ОСОБА_4 до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області, за участю Рівненської місцевої прокуратури, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправною відмови щодо погодження проектів землеустрою по зміні цільового призначення земельних ділянок, та зобов'язання повторно розглянути проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок "для ведення особистого селянського господарства" з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 0,9176 га, НОМЕР_2 площею 0,9177 га, НОМЕР_3 площею 0,9819 га, які належать ОСОБА_4 на праві власності, у разі зміни цільового призначення таких земельних ділянок "для ведення садівництва", що розташовані на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

15 серпня 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.

17.11.2016 року Рівненська місцева прокуратура подала апеляційну скаргу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 року, та заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2016 року вказані причини визнав неповажними, а апеляційну скаргу залишив без руху.

12.01.2017 року від Рівненської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 р. визнано неповажними наведені Рівненською місцевою прокуратурою причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, клопотання про поновлення цього строку залишено без задоволення, та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Рівненської місцевої прокуратури.

На ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 р. надійшла касаційна скарга Заступника прокурора Рівненської області, в якій скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року позов задоволено повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

29 серпня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, яка була прийнята судом апеляційної інстанції та ухвалою від 14.09.2016 р. по ній відкрито апеляційне провадження. Однак в подальшому відповідач - Управління Держгеокадастру у м. Рівному відмовилося від апеляційної скарги та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року закрито апеляційне провадження.

17.11.2016 року Рівненська місцева прокуратура подала апеляційну скаргу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 року, та заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заяву обгрунтовано тим, що про постанову суду стало відомо 10.11.2016 року у ході вивчення судових рішень в ЄДРСР та після ознайомлення з матеріалами справи.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.12.2016 року вказані причини визнав неповажними, а апеляційну скаргу залишив без руху.

12.01.2017 року від Рівненської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що на підставі Наказу Генерального прокурора України № 6гн від 28.05.2015 року "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" на прокурорів покладено обов'язок встановлювати наявність підстав для застосування представницьких повноважень з метою захисту інтересів держави в тому числі з документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Саме за наслідками моніторингу в ЄДРСР прокурором і була виявлена оскаржувана постанова. Вказує, що з матеріалами справи ознайомився 10.11.2016 року, а апеляційну скаргу подано 14.11.2016 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017р. визнано неповажними наведені Рівненською місцевою прокуратурою причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від "15" серпня 2016 р. у справі 817/1193/16, клопотання про поновлення цього строку залишено без задоволення, та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Рівненської місцевої прокуратури.

Залишаючи без задоволення заяву Рівненської місцевої прокуратури суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що право на апеляційне оскарження рішення суду прокурором не може бути безмежним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції, та зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, згідно зі статтею 13 КАС України забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Порядок і строки апеляційного оскарження визначено статтею 186 КАС України.

Статтею 167 КАС України встановлено правила доведення прийнятого рішення до відома заінтересованих осіб. Згідно з частиною третьою цієї статті копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку вона представляє.

Як вбачається з матеріалів справи за своєю ініціативою у розгляд справи Рівненським окружним адміністративним судом прокурор не вступав, отже копія постанови на адресу прокуратури не направлялася.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Пунктом третім зазначеної статті передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Відповідно до вимог частини другої статті 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Частиною четвертою статті 61 КАС передбачено, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді. Прокуратура, здійснюючи свої повноваження в адміністративному судочинстві, має дотримуватись вимог процесуального закону, в тому числі процесуальних строків.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.03.2012 р. у справі № 21-1193во10.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу в інтересах держави, проте не вказано в інтересах якого державного органу чи територіальної громади. В свою чергу відповідач - Управління Держгеокадастру у м. Рівному відмовилося від апеляційної скарги та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року закрито апеляційне провадження.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду то слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Проте зазначені строки апеляційного оскарження встановлені виключно для всіх учасників процесу та інших осіб, які оскаржують судове рішення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (РИМ 4.ХІ.1950), яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи у розумний строк незалежним та безпристрасним судом, створеним на підставі закону.

Європейський Суд у своєму рішенні у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 р. № 2834/95 зазначив, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед Іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду)". Прокурор не є стороною у справі, він вчиняє процесуальні дії в інтересах певної особи, і тому принесення апеляційної скарги на остаточне рішення суду першої інстанції у даному випадку може вважатися порушенням принципу правової визначеності як складову справедливого судового розгляду. Несумісним з цим принципом Суд визнав надане генеральному прокурору ст. 330 Цивільного процесуального кодексу Румунії право, не обмежене будь-яким строком, звертатися до Верховного Суду з вимогою про скасування судового рішення, що є остаточним і набрало законної сили, у справі, в якій він не є стороною. Європейський суд констатував, що у цій справі на підставі звернення Генерального прокурора Верховний Суд звів нанівець результати всього судового процесу, що закінчився винесенням остаточного судового рішення, яке до того ж було виконано, що призвело до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також в поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення фактично призводить до виведення останньої з обігу земель цієї категорії, а також на відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 366 КК України за фактом неналежного виконання посадовими особами Управління Держгеокадастру у Рівненському районі своїх обов'язків.

Проте колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання скаржника, оскільки у даній справі постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року лише визнано протиправною відмову щодо погодження проектів землеустрою по зміні цільового призначення земельних ділянок, та зобов'язано повторно розглянути проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Отже, будь-якого конкретного рішення стосовно самих земельних ділянок судом першої інстанції не приймалося.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судова колегія вважає, що при вирішенні справи апеляційним судом вірно застосовані норми процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області відхилити, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.