Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл будинку та земельної ділянки,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідачка є співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 лютого 2006 року. Спірний будинок розташований на земельні ділянці розміром 901 кв. м. Між нею та відповідачкою відсутня згода щодо поділу будинку в натурі. Просила розділити на дві рівні частини в натурі будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано за позивачкою право власності на першу частину будинку АДРЕСА_1 загальною вартістю 113 918 грн., що в ідеальному вираженні становить 49/100 частин будинку, відповідачці виділено другу частину зазначеного будинку загальною вартістю 120 525 грн., що в ідеальному вираженні становить 51/100 частину будинку. Частину земельної ділянки під забудовами та двором площею 449 кв.м. залишено у загальному користуванні, город, огорожу залишено у спільному користуванні сторін. Сторони зобов’язані виконати переобладнання відповідно до рекомендацій, викладених у висновку будівельно-технічної експертизи. Стягнуто з відповідача на користь позивача різницю вартості виражених часток у розмірі 3 303 грн. 50 коп. та судові витрати у розмірі 624 грн. 88 коп. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 317 грн., з позивача на користь держави судовий збір у розмір 77 грн. 23 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26 вересня 2008 року скасовано в частині розподілу судових витрат. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 849 грн. 77 коп.; на користь держави судовий збір у розмірі 1 069 грн. 70 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.