Суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення із наданням іншого приміщення,

ОСОБА_2. звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживає разом із своєю дочкою, яка являється інвалідом 1 групи з народження, у будинку АДРЕСА_1 з 1950 року. ? частини зазначеного будинку належить їй на праві власності відповідно до договору дарування від 6 вересня 1994 року та свідоцтва про право на спадщину від 22 червня 1976 року. ? частина будинку успадкував її брат ОСОБА_5., який в свою чергу подарував свою власність синові – відповідачу по справі ОСОБА_1 Останній переселився зі своєю сім`єю у спірний будинок у вересні 1990 року та зайняв кімнати позначені в плані літерами 1-6 та 1-7, а згодом добудував кімнату 1-8. У 1994 році позивачка дозволила відповідачу та його сім`ї тимчасово, до отримання ними квартири, проживати на другому поверсі будинку у кімнатах 3-1 та 3-2. Під час передачі в експлуатацію добудованої кімнати 1-8 відповідачем були виготовлені фіктивні документи, відповідно до яких позивачка стала власником меншої частини будинку, а відповідач в свою чергу більшої. Однак відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 29 грудня 2007 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 18 травня 2004 року та свідоцтва про право власності від 6 липня 2004 року, що було видане на підставі даного рішення. Однак по сьогоднішній час відповідач разом із сім`єю продовжують проживати в її частині будинку, яка належить їй на праві приватної власності. Просила виселити відповідачів із кімнат, які належать їй на праві власності у будинку АДРЕСА_1 із наданням кімнат у зазначеному будинку, які їм належать на праві власності та зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні господарськими будівлями.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року, залишеним без мін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_6. з кімнат позначених літерами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 3-1, 3-2 та 3-3 у будинку АДРЕСА_1 з наданням їм іншого жилого приміщення, а саме, кімнати 1-6, 1-7 та 1-8 у цьому ж будинку. Зобов`язано відповідачів не чинити позивачу перешкоди у користуванні господарськими будівлями.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Касаційна скарга необґрунтована. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Передбачених законом підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не встановлено.

Керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення із наданням іншого приміщення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.