Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_10, Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,

У липні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 був зведений та належав на праві особистої власності подружжю ОСОБА_11 та ОСОБА_12. ОСОБА_12 помер у 1933 році, а належну йому ? частину спірного будинку успадкувала його дружина ОСОБА_11.. Після смерті ОСОБА_11., яка померла у 1956 році, належний їй на праві власності будинок успадкували її діти ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8 у рівних долях, а саме по 1/6 частині кожний. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_13, не склавши заповіту, на належну йому частину спірного будинку, спадкоємці за законом спадщину не прийняли. У зазначеному будинку постійно проживали ОСОБА_14, ОСОБА_15 та до 1962 року ОСОБА_16, які доглядали та охороняли будинок, платили обов'язкові платежі. ОСОБА_8 у 1950 році з дозволу матері ОСОБА_11. збудувала окремий будинок на території спірного будинку, який у 1958 році був виділений в окремий номер АДРЕСА_3. У 1969 році помер ОСОБА_14, заповіт на належну йому частину у спірному будинку не склав, спадкоємці за законом спадщину не прийняли. Спадкове майно ОСОБА_14 було фактично успадковане його сестрою ОСОБА_15, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем. У 1996 році ОСОБА_15 померла, спадкове майно її було успадковане її племінником ОСОБА_7 та його дочками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до складеного нею 10 листопада 1995 року заповіту. Усі спадкоємці майна ОСОБА_12 та ОСОБА_11., крім ОСОБА_8, померли, а їх частки у будинку успадкували їх же спадкоємці. 1\6 частину спірного будинку, що належала ОСОБА_16 успадкувала її дочка ОСОБА_4, що проживає у будинку з 1980 року, а ОСОБА_8, належну їй 1\6 частину будинку подарувала 17 березня 1988 року своїй онучці ОСОБА_2, яка проживала у будинку з 1990 року по 2003 рік. Вважають, що спадкове майно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 фактично успадковане позивачами, в тому числі і відповідачем ОСОБА_7, оскільки на момент відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_2 постійно проживали, охороняли та сплачували всі види податків спочатку ОСОБА_15, після її смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Просили встановити факт прийняття ними та відповідачем ОСОБА_7 спадщини та визнати за кожним із них право на 1\6 її частку кожного з померлих, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_14

ОСОБА_8 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності. Посилалася на те, що 5 березня 1957 року вона та її брати і сестри - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 успадкували в рівних частинах від своїх батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_11. будинок АДРЕСА_1. До складу спірного будинку входило два окремо розташованих будинки, що на теперішній час розподілені і мають дві адреси: будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4. Належну їй 1\6 частину будинку АДРЕСА_1 вона подарувала ОСОБА_2 1\6 частину цього ж будинку, належну ОСОБА_16 успадкувала її дочка ОСОБА_4, 1\6 частину будинку, належну ОСОБА_15 успадкували ОСОБА_7, ОСОБА_18 та ОСОБА_3, а 1\6 частину будинку, належну ОСОБА_17, успадкували ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_13, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_14. Після смерті своїх братів і до теперішнього часу вона постійно проживає в будинку АДРЕСА_3. З моменту смерті братів вона здійснювала самостійно догляд за будинком, оскільки у будинку ніхто, крім ОСОБА_4, не проживає. Відповідачі мають інше постійне місце проживання і не доглядають за будинком АДРЕСА_2. Будинок знаходиться у напівзруйнованому стані, земельна ділянка ними не обробляється. Просила встановити факт прийняття нею у спадок майна, що належало її померлим братам ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а саме по 1\6 частині будинку АДРЕСА_4 та визнати за нею право власності на зазначені частини будинку; встановити факт успадкування нею майна після смерті її братів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, визнавши за нею право власності на належну кожному з померлих 1\6 частину будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_9 звернувся із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності. Посилався на те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 був його батьком, якому належала на праві власності 1/6 частина будинку АДРЕСА_2. Він же з моменту народження проживав у зазначеному будинку. Проживаючи з батьком він фактично вступив в управління та володіння 1\6 частини зазначеного будинку, оскільки самостійно сплачував податок на землю та рахунки за спожиту електроенергію, утримував будинок, здійснюючи поточні ремонти. Крім нього в будинку також проживали його дружина та їх діти. Просив встановити факт прийняття ним у спадок 1\6 частини будинку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_14 та визнати за ним право власності на цю ж частину зазначеного будинку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року, позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно ОСОБА_13, ОСОБА_14, що складається з 2\6 частин будинку АДРЕСА_2. У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.