Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Кретова Н.Б., про визнання правочину удаваним, переведення прав і обов’язків покупця та визнання права власності,

ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 вересня 1981 року йому належить 1/3 частина будинку АДРЕСА_1. Станом на 24 листопада 2005 року власником інших часток є: 1/3 частина – ОСОБА_2, 1/3 частина – ОСОБА_5 25 листопада 2005 року ОСОБА_4, діючи по довіреності від імені ОСОБА_2, подарував своїй матері ОСОБА_3 1/3 частки будинку АДРЕСА_1, а насправді ОСОБА_2, продав ОСОБА_3 1/3 частину зазначеного будинку за 3 тис. грн. Позивач зазначає, що він взагалі не був повідомлений про зазначений продаж частки будинку, чим порушено його переважне право, як співвласника будинку. Просив визнати договір дарування від 25 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3, удаваним; визнати, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 листопада 2005 року було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1; перевести на нього права та обов’язки покупця 1/3 частини будинку за договором від 25 листопада 2005 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати за ним право власності на 1/3 частину будинку; стягнути з нього на користь ОСОБА_3 3 тис. грн., які мав сплатити покупець за договором купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано договір дарування від 25 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3, удаваним. Визнано, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 листопада 2005 року було укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1. Переведено на ОСОБА_1 права та обов’язки покупця 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 за договором від 25 листопада 2005 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 тис. грн., які мав сплатити покупець за договором купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2009 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2008 року скасовано та ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.