Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

за касаційною скаргою Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, -

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів та з урахуванням уточнень до позовної заяви просив: зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/329/12 за його позовом до Державної митної служби України, Чопської митниці Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за період з 13 вересня 2012 року по 9 червня 2013 року у розмірі 36570,22 грн. із утриманням обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

В обґрунтування позову посилався на те, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/329/12 скасовано наказ Державної митної служби України № 2759 від 30 грудня 2011 року "Про припинення перебування на державній службі", поновлено його на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці. Зобов'язано Чопську митницю Державної митної служби України виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2011 року по 12 вересня 2012 року. Постанова допущена до негайного виконання в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Проте, Чопською митницею Міндоходів виконано вказану постанову про поновлення його на роботі лише 10 червня 2013 року. Тому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 13 вересня 2012 року по 9 червня 2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/329/12, за період з 13 вересня 2012 року по 9 червня 2013 року у розмірі 35970,23 грн., без утримання обов'язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою зобов'язано Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/329/12 за період з 30 квітня 2013 року по 9 червня 2013 року у розмірі 5183,92 грн.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання ним судового рішення про поновлення на роботі відсутні, оскільки після винесення рішення ОСОБА_4 не вичиняв жодних дій, які б вказували на його намір вступити в трудові відносини з Чопською митницею. Вказував на те, що визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер і не може бути реалізоване без волевиявлення працівника, а позивач своєю бездіяльністю сприяв затримці у виконанні судового рішення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, прийнятою за результатами розгляду справи у відкритому судовому засідання за участі представника Державної митної служби України, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України "Про припинення перебування на державній службі" від 30 грудня 2011 року № 2759-к ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці Державної митної служби України. Зобов'язано Чопську митницю Державної митної служби України виплатити ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30 грудня 2011 року по 12 вересня 2012 року. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці допущена до негайного виконання, а в частині виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а-0770/329/12, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року і набрала законної сили 15 березня 2013 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження ВП № 37818032 від 30 квітня 2013 року, на підставі заяви ОСОБА_4 про примусове виконання рішення від 30 квітня 2013 року. З постанови про відкриття провадження вбачається, що виконавчий лист № 2а-0770/329/12 виданий Закарпатським окружним адміністративним судом 15 квітня 2013 року. Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов'язано Чопську митницю Державної митної служби України виплатити ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30 грудня 2011 року по 12 вересня 2012 року. Допустити негайне виконання суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці та виплатити йому заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4050,83 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов щодо стягнення з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку про порушене право позивача на вчасне поновлення його на роботі та фактом затримки Чопською митницею виконання рішення суду за період з 13 вересня 2012 року по 9 червня 2013 року із стягненнями заробітної плати у розмірі 35970,23 грн. Вказував на те, що на виконання зазначеного рішення суду відповідачем винесено наказ лише 10 червня 2013 року № 371-К, яким ОСОБА_4 зазначено вважати таким, що поновлений на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Тиса" Чопської митниці з 31 грудня 2011 року та таким, що приступив до роботи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд погодився з порушеним правом позивача на вчасне поновлення його на роботі, проте, вказував на відсутність порушень Чопською митницею Міндоходів до 30 квітня 2013 року приписів статті 236 КЗпП, оскільки до зазначеної дати ОСОБА_4 не здійснював будь-яких активних дій для того, щоб ініціювати своє поновлення на раніше займаній посаді в митних органах. Тобто затримка виконання рішення суду відбулася не з вини відповідача (роботодавця), а з підстав бездіяльності позивача.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП (322-08) не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_4 на державній службі добровільно виконана Державною митною службою України шляхом прийняття наказу лише 1 червня 2013 року № 921-к "По особовому складу митних органів", а 10 червня 2013 року наказу Чопської митниці № 371-к "По особовому складу", суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 13 вересня 2012 року по 9 червня 2013 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 23 червня 2015 року (справа № 2а-3138/10/0370).

Оскільки касаційна скарга не містить інших доводів щодо невірного обрахунку середньомісячної заробітної плати та розміру її виплати, то суд касаційної інстанції не обговорює дане питання.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.