6-25009св08 Про визнання недійсним державного акта про право власності на землю - 14.10.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради, управління земельних ресурсів в Надвірнянському районі, ОСОБА_2 про визнання рішення Надвірнянської міської ради незаконним та визнання державного акта про право власності на землю недійсним,

У листопаді 2007 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що вони з відповідачкою ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами. Згідно з рішенням Надвірнянської міської ради від 21 грудня 2004 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0678 га та видано державний акт про право власності на землю. До даної земельної ділянки увійшла й дорога загального користування площею 0,0210 га, якою протягом багатьох років користувалися її (позивачки) батьки та вона сама.

Вважаючи порушеними свої права землекористувача, ОСОБА_1 просила визнати вказане рішення Надвірнянської міської ради незаконним та визнати недійсним державний акт про право власності на землю, виданий на ім‘я ОСОБА_2

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Надвірнянської міської ради від 21 грудня 2004 року в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки загального користування площею 0,0210 га. Визнано недійсним Державний акт про право власності на землю № 010630700171, виданий на ім‘я ОСОБА_2

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та Надвірнянська міська рада просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, при цьому ОСОБА_2 просить ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга Надвірнянської міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі, а касаційна скарга ОСОБА_2 – частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, задовольняючи позов частково, виходив із того, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує проїзд загального користування. При цьому суд послався на матеріали топозйомки й на те, що земельні ділянки указані як проїзд загального користування, а землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 – власником будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Надвірнянської міської ради від 21 грудня 2004 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та господарських будівель площею 0,0678 га та видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку (а.с. 6, 12).

Відповідно до п. 4 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затвердженого наказом Міністерства України у справах будівництва і архітектури, Державного комітету України по земельних ресурсах від 24 вересня 1993 року №158/61, в плані земельно-господарського устрою у відповідності з призначенням територій населеного пункту, визначених його генеральним планом, здійснюється розподіл земельних ділянок на землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних об’єктів; землі об’єктів комунального господарства; землі водогосподарського, лісогосподарського використання; землі сільськогосподарського використання та землі загального користування.

Генеральним планом населеного пункту АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не передбачено земель загального користування.

Згідно зі ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України вказані положення Закону не врахував.

Ні у висновку головного архітектора м. Надвірна від 15 листопада 2004 року № 421, ні у висновку Надвірнянського районного відділу земельних ресурсів від 29 листопада 2005 року № 01-24/1181 (а.с. 8, 9) не вказано про спірну земельну ділянку площею 0,0210 га, що вона відноситься до земель загального користування.

Суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не з‘ясував усі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Надвірнянської міської ради задовольнити у повному обсязі, а касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.