Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ( далі – ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про розкриття акціонерним комерційним банком "Південний" інформації, яка містить банківську таємницю щодо фізичної особи – підприємця ОСОБА_1,

У червні 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що ОСОБА_1, суб’єкт підприємницької діяльності, знаходиться на спрощеній системі оподаткування за видом - оптова торгівля непродовольчими товарами, посередницькі послуги в торгівлі товарами широкого асортименту - ставка податку якої складає 200 грн. у місяць.

У лютому 2007 року від Південної регіональної митниці до ДПІ надійшов лист про оформлення вантажів, які ввезені на митну територію України протягом січня-лютого 2007 року на адресу ОСОБА_1 без сплати податку на додану вартість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2004 року про зобов’язання митної служби проводити митне оформлення без сплати ПДВ.

У травні 2007 року Приморська митниця також повідомила ДПІ щодо сум ПДВ, нарахованих за ВМД, але не сплачених ОСОБА_1 на підставі рішень судів.

З метою перевірки фактів, викладених в листах органів митної служби, 11 травня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на адресу ОСОБА_1 направлено письмовий запит, однак пояснень та їх документального підтвердження щодо зазначеної інформації нею не надала, а також не подано заяви про реєстрацію її як платника податку на додану вартість.

Посилаючись на ці обставини, заявник просив на підставі п. 5 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" задовольнити заяву про розкриття банком інформації щодо господарської діяльності СПД ОСОБА_1, а саме про рух коштів на її рахунках за період з 1 липня 2004 року по 31 травня 2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2007 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2007 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банк не повинен надавати запитувану заявником інформацію, оскільки податкова інспекція не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 за період з 29 січня 2001 року по 31 березня 2007 року у порушення вимог п. 2.4 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" імпортовано на митну територію України товарів на суму 101 808 727 грн. 24 коп. без сплати податку на додану вартість (ПДВ), загальна сума сплати якого має становити – 16 968 121 грн. 24 коп., та що зазначена інформація є підставою для перевірки фактів щодо дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно з пп. 1-3 ч. 2 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Статтею 62 цього ж Закону визначено порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду ( п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 3 лютого 1998 року № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичних осіб у яких обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподаткованих операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1, п. 2.3 ст. 2 цього Закону (300 тис. грн. ), то така особа зобов’язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає заяву на реєстрацію платником ПДВ у визначені строки несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Звертаючись до суду із заявою, ДПІ у Приморському районі м. Одеси відповідно до пп. 2 - 5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, що містить банківську таємницю, - ОСОБА_1, найменування та місцезнаходження банку, обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагає розкрити інформацію, а також зазначила обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, та мету її використання.

Зокрема, заявником зазначено, що згідно інформації Південної та Регіональної митниць обсяг ввезених ОСОБА_1 на митну територію товарів перевищує обсяг виручки від реалізації цього товару, про який вона повідомила у наданому ДПІ звіту по єдиному податку за І-й квартал 2007 року та у зв’язку з цим не надала до ДПІ заяву про реєстрацію її як платника податку на додану вартість, тому з метою здійснення контролю за сплатою податків, що тягнуть за собою необхідність отримання податковою інспекцією інформації, яка містить банківську таємницю, а саме про наявність у ОСОБА_1 банківських рахунків у АКБ "Південний" й про обсяг та обіг коштів на рахунках, про його контрагентів.

Вирішуючи спір, суд у порушення ст. 290 ЦПК України на зміст вимог Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, мету й обставини її звернення до суду та відповідні положення закону уваги не звернув і безпідставно відмовив у задоволенні заяви.

Підтвердження зазначених фактів шляхом розкриття банківської таємниці і було метою звернення ДПІ у Приморському районі м. Одеси до суду із заявою.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.