6-26419св08 Про встановлення факту проживання однією сім‘єю та визнання договору дарування квартири частково недійсним - 14.10.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім‘єю, визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності,

У травні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 1994 року до кінця 2006 року вони з відповідачем ОСОБА_2 проживали однією сім‘єю, мають доньку ОСОБА_4, 1996 року народження.

21 травня 1997 року вона купила квартиру АДРЕСА_1, а 18 червня 1997 року подарувала ? частину вказаної квартири доньці ОСОБА_4.

3 липня 2001 року на ім‘я ОСОБА_2 була куплена квартира АДРЕСА_2. 12 січня 2007 року він подарував вказану квартиру своїй матері – ОСОБА_5

Вважаючи, що квартира по вул. Київській нею (позивачкою) та ОСОБА_2 придбана за спільні кошти під час проживання однією сім‘єю, ОСОБА_1 просила встановити факт їхнього проживання однією сім‘єю, визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на ? частину вказаної квартири.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій зазначав, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_1 під час їхнього спільного проживання. 18 червня 1997 року ОСОБА_1 подарувала їхній доньці ОСОБА_4 ? частину квартири.

Оскільки квартира є спільною сумісною власністю, ОСОБА_2 просив визнати договір дарування квартири частково недійсним та визнати за ним право власності на ? частину квартири.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2007 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені. Встановлено факт проживання однією сім‘єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1994 року до 2006 року. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 в ? частині та визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину цієї квартири. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року зазначене судове рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 змінено та визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину цієї квартири. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міськрайонний суд, задовольняючи позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виходив із того, що вони з 1994 року до 2006 року проживали однією сім‘єю без реєстрації шлюбу, а тому обидві квартири придбані за спільні їхні кошти. З таким висновком погодився й апеляційний суд.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо квартир, придбаних у 1997 році та у 2001 році.

Так, квартира АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 21 травня 1997 року була придбана ОСОБА_1, а квартиру АДРЕСА_2 купив ОСОБА_2 3 липня 2001 року.

Оскільки сторони на час придбання спірних квартир не перебували у шлюбі, правовідносини виникли під час дії Кодексу про шлюб та сім‘ю (2006-07) УРСР, вирішуючи спір суд повинен був виходити із доведеності кожної сторони в придбанні зазначеного майна та керуватися нормами ЦК України (435-15) .

Між тим, суди цього не врахували і застосували до спірних правовідносин Сімейний кодекс України (2947-14) , який набув чинності з 1 січня 2004 року.

За таких обставин не можна вважати ухвалені рішення такими, що відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а відтак вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.