Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (далі – УДППЗ "Укрпошта"), третя особа – ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 січня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до УДП "Укрпошта" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначали, що 12 березня 2002 року на дорозі Старий Самбір – Смільниця з вини водія УДППЗ "Укрпошта" ОСОБА_4, який керував автомобілем марки УАЗ-3909 державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, сталася дорожньо-транспортна пригода у результаті якої було травмовано їх неповнолітнього сина – ОСОБА_3

Посилаючись на те, що вони понесли значні витрати на придбання ліків для сина та посилене його харчування, позивачі просили стягнути з відповідача 47 122 грн. 53 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, яку вони зазнали у зв’язку з ушкодженням здоров’я їхньої дитини.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з УДППЗ "Укрпошта" на користь позивачів 37 346 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 січня 2008 року зменшено розмір матеріального відшкодування до 638 грн. 99 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом установлено, що 12 березня 2002 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки УАЗ-3909 державний номер НОМЕР_1, на дорозі Старий Самбір – Смільниця поблизу села Березів Старосамбірського району, вчинив наїзд на неповнолітнього сина позивачів – ОСОБА_3, унаслідок чого останній отримав полі травму, а саме забій головного мозку важкого ступеню із крововиливом, кома ІІ-ІІІ ступеня, перелом основи та склепіння черепа, відкритий перелом двох кісток правої гомілки, перелом правої ключиці.

Автомобіль марки УАЗ-3909 державний номер НОМЕР_1 належить УДППЗ "Укрпошта", згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 перебував з УДППЗ "Укрпошта" у трудових відносинах.

На підставі рішення Галицького районного суду м. Львові від 15 жовтня 2004 року позивачам були виплачені суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (з наступними змінами та доповненнями) компенсація витрат на додаткове харчування визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК, а у відповідних випадках – судово-медичною експертизою.

Ухвалюючи рішення та зменшуючи розмір матеріального відшкодування, апеляційний суд виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження того, що їх неповнолітній син потребує додаткового чи посиленого харчування у відповідному раціоні, від проведення судово-медичної експертизи щодо питань пов’язаних з додатковим харчуванням ОСОБА_3, позивачі відмовилися, а тому вимоги про відшкодування витрат на посилене харчування задоволенню не підлягають.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати підставами для скасування судових рішень в касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судами про розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

За таких обставин рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягає залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.