Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 4 серпня 2009 року,

У травні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного із Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" (далі – СОКАП) контракту від 12 липня 2005 року він був призначений на посаду директора підприємства "Середино-Будський агролісгосп". Наказом генерального директора СОКАП від 25 квітня 2007 року його звільнено із займаної посади та розірвано контракт з підстав п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що в наказі не зазначено пункту контракту, за яким його звільнено з роботи; указана в наказі підстава звільнення – виданий відповідачем за наслідками проведення комплексної ревізії виробничо-фінансової діяльності очолюваного ним підприємства наказ від 29 січня 2007 року № 7, яким діяльність підприємства визнано незадовільною, а його перебування на займаній посаді – недоцільним, могла бути застосована для звільнення в межах строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності; наказ про звільнення видано під час його тимчасової непрацездатності, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді директора підприємства "Середино-Будський агролісгосп" і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 8 травня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 4 серпня 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 4 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.