Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 2 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року, -

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві), атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 2 (далі - атестаційна комісія ГУ НП у м. Києві № 2) та з урахуванням уточнень до позовної заяви просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії ГУ НП у м. Києві № 2, викладеного у розділі IV атестаційного листа від 22 січня 2016 року, а саме " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність";

- визнати недійсним рішення атестаційної комісії ГУ НП у м. Києві № 2 щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві № 431 о/с від 17 травня 2016 року про звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_4, заступника начальника відділу управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві;

- поновити його на посаді заступника начальника відділу управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві з 18 травня 2016 року;

- стягнути з ГУ НП у м. Києві на користь позивача суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ГУ НП у м. Києві не мало правових підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ), для проведення атестування. Стверджував, що висновок про його невідповідність займаній посаді був зроблений атестаційною комісією лише за результатами тестування без урахування всіх критеріїв, встановлених пунктом 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) (далі - Інструкція № 1465).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії ГУ НП у м. Києві № 2 щодо позивача, викладеного у розділі IV атестаційного листа від 22 січня 2016 року, а саме " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". Визнано недійсним рішення атестаційної комісії ГУ НП у м. Києві № 2 щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у м. Києві від 17 травня 2016 року № 431 о/с про звільнення зі служби в поліції, згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, підполковника поліції ОСОБА_4, заступника начальника відділу управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві. Поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу управління превентивної діяльності ГУ НП у м.Києві із 18 травня 2016 року. Стягнуто із ГУ НП у м. Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 18 травня 2016 року по 12 липня 2016 року у розмірі 7341,60 грн. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення із ГУ НП у м.Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3998,40 грн.

У касаційній скарзі ГУ НП у м. Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що рішення про проведення атестації позивача зумовлено прийняттям 17 листопада 2015 року Інструкції № 1456. Вважає, що атестаційна комісія, як колегіальний орган, на підставі всебічного розгляду всіх наявних у комісії матеріалів та на підставі аналізу наданих позивачем відповідей, дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

За правилами частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходить службу в органах внутрішніх справ з 1 серпня 2000 року.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві) від 6 листопада 2015 року № 1029 о/с підполковника міліції ОСОБА_4, заступника начальника відділу дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду управління громадської безпеки звільнено 6 листопада 2015 року в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 пп. "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114), установивши щомісячну премію за жовтень та листопад 2015 року у розмірі 110 відсотків.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 7 листопада 2015 року № 39 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону № 580-VIII (580-19) ОСОБА_4, як прибулого з Головного управління Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції в порядку переатестування на посаду заступника начальника відділу управління превентивної діяльності, без доступу до інформації з грифами секретності "цілком таємно" та "таємно".

Наказом ГУ НП в Київській області від 17 травня 2016 року № 431 о/с підполковника поліції ОСОБА_4, заступника начальника відділу управління превентивної діяльності, звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII з 17 травня 2016 року, встановивши щомісячну премію за травень 2016 року у розмірі 0 відсотків.

Підставою для звільнення в наказі зазначено атестаційний лист ОСОБА_4, складений атестаційною комісією ГУ ПН в м. Києві № 2 від 22 січня 2016 року, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погодившись із висновком атестаційної комісії, позивач подав скаргу до апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, однак, його скаргу відхилено, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного протоколу від 6 лютого 2016 року.

Не погоджуючись з висновками атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачає проведення переатестування працівників міліції, які прийняті на службу до національної поліції відповідно до цього Закону. Крім того, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені Законом України "Про національну поліцію" (580-19) . Відповідачем наявність таких підстав щодо позивача не доведено.

Такі висновки є обґрунтованими, виходячи з наступного.

2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон № 580-VIII (580-19) , який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Згідно з пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до схеми співвідношення спеціальних звань за переліком.

За приписами частини першої та другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, через службову невідповідність.

Судами встановлено, що відповідно до пунктів 9, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) , на підставі заяви ОСОБА_4, наказом ГУ НП у м. Києві від 7 листопада 2015 року № 39 о/с, як прибулого з Головного управління Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєннямспеціального звання підполковника поліції в порядку переатестування на посаду заступника начальника відділу управління превентивної діяльності, без доступу до інформації з грифами секретності "цілком таємно" та "таємно".

22 січня 2016 року атестаційною комісією ГУ НП у м. Києві проведено атестацію позивача, під час якої він отримав 20 балів із 60 можливих з тестування на загальні навички, і 36 балів із 60 можливих з професійного тестування.

За результатами атестації комісія дійшла висновку, що ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII (580-19) , шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з присвоєнням спеціального звання підполковник поліції, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу до Нацполіції.

Крім того, відповідно до атестаційного листа від 22 січня 2016 року атестація позивача проводилася за відсутності посилання на будь-яку з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, що суперечить вимогам цього закону. Таких обставин не встановили й суди у справі.

Матеріали справи не свідчать про те, що позивач вчинив дії, які б могли бути підставою для його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Крім того, атестаційний лист не містить негативної інформації стосовно позивача, дисциплінарні стягнення за період проходження служби до нього не застосовувались, за результатами попереднього атестування позивач займаній посаді відповідає.

За висновком прямого керівника позивача - начальника управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві полковника поліції ОСОБА_5, що також міститься в атестаційному листі, позивач займаній посаді відповідає.

Судами правильно враховано, що за змістом атестаційного листа позивач в цілому охарактеризований позитивно, зокрема й щодо своїх ділових та особистих якостей, а матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.

Також, висновок атестаційної комісії є необґрунтованим та не може бути покладений в основу прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з незаконності висновку атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_4 займаній посаді та у зв'язку з цим і наказу про звільнення, та необхідність поновлення позивача на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.