Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Мороз Л.Л.

Шведа Е.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Косівщинська сільська рада) про визнання бездіяльності незаконною зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року

У серпні 2014 року ОСОБА_4 в Сумському районному суді Сумської області пред'явила позов до Косівщинської сільської ради про визнання бездіяльності незаконною зобов'язання вчинити дії.

Просила:

- визнати незаконною бездіяльність Косівщинської сільської ради, пов'язану із невжиттям заходів щодо належного утримання та своєчасного ремонту зовнішньої каналізаційної мережі;

- зобов'язати Косівщинську сільську раду здійснити ремонт 20 метрів зовнішньої каналізаційної мережі, яка відходить від третього під'їзду будинку № 17 по вулиці Шкільній в селі Косівщина;

- зобов'язати Косівщинську сільську раду побудувати додатковий оглядовий колодязь на існуючій зовнішній каналізаційній мережі, яка відходить від третього під'їзду будинку № 17 по вулиці Шкільній в селі Косівщина, на відстані 3-5 метрів від стіни будинку.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд або для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

У період 2013-2014 років позивач, а також інші мешканці вказаного будинку неодноразово звертались до Косівщинської сільської ради із заявами, в яких наголошували на неналежний стан роботи каналізаційної мережі на відрізку 20 метрів від третього під'їзду, внаслідок чого стічні води потрапляють у підвал будинку, що спричинило руйнування фундаменту та стіни.

Внаслідок не вжиття відповідачем відповідних заходів реагування на заяви, які також містили пропозиції щодо розв'язання вказаної проблеми, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходив з того, що каналізаційна система будинку не перебуває на балансі Косівщинської сільської ради, а надання житлово-комунальних послуг не відноситься до повноважень відповідача.

Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанції є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (далі - Закон № 1875-IV (1875-15) ).

У частині першій статті 1 Закону № 1875-IV визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Зобов'язання балансоутримувача передбачені у частині другій статті 24 Закону № 1875-IV, за змістом якої він зобов'язаний, зокрема, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, як визначено у пункті 10 статті 7 Закону № 1875-IV, належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2.3.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Отже, обов'язок по забезпеченню належної експлуатації та утриманню майна чинним законодавством покладено на його балансоутримувача.

Частиною першою статті 69 та частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_4 не надала доказів на підтвердження того, що мережа водовідведення, на ремонті якого за рахунок відповідача наполягає позивач, перебуває на балансі Косівщинської сільської ради, а отже у суб'єкта владних повноважень не має обов'язку його обслуговувати та ремонтувати.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність з боку відповідача неправомірної бездіяльності.

Разом з цим, будь-яка інша бездіяльність, у тому числі щодо прийняття вказаної мережі водовідведення на баланс Ради не є предметом спору у цій справі.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Посилання позивача на те, що вона щомісячно здійснює сплату відповідачеві коштів за водовідведення, є безпідставним, оскільки ці обставини не вказують на те, що останній є балансоутримувачем відповідної ділянки мережі водовідведення. Доказів того, що відповідач щомісячно надсилає їй вимогу про сплату таких коштів, у справі немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222 КАС адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сумського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання бездіяльності незаконною зобов'язання вчинити дії - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.