Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Косенка В.Й.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ЗАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Київського районного суду м. Полтави від 9 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2009 року,

У серпні 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 липня 2007 року уклало з ОСОБА_1 кредитний договір відповідно до якого зобов’язувалося надати відповідачу кредит у сумі 22 тис. доларів США на купівлю житла та 2 224 дол. США на оплату страхових платежів, строком до 14 липня 2017 року, а відповідач зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. У забезпечення виконання зобов’язання між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, площею 30,1 кв.м, що розташована за АДРЕСА_1 і яка належить відповідачу на підставі договору дарування від 4 липня 2007 року. Станом на 3 липня 2008 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 20 990, 23 дол. США основного боргу, 273, 32 дол. США процентів, 18, 76 дол. США комісії та 0, 31 дол. США пені. Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області, стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1 030 грн. 08 коп. та 30 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 9 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 16 липня 2007 року ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № PLXYGA00000009 (а.с. 3-5).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору ЗАТ КБ "ПриватБанк" надав кредит у вигляді простої кредитної лінії у сумі 22 000 дол. США для придбання житла та 2 224 дол. США на сплату страхових платежів строком до 14 липня 2017 року. В свою чергу ОСОБА_1 зобов’язаний в період з 21 по 28 число щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 0, 92 % на місяць на суму залишку заборгованості. Сума виплат щомісяця складала 349, 46 дол. США.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення термінів оплати відсотків ОСОБА_1 зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 16 липня 2007 року уклали договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5-7).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ЗАТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, підставою відмови зазначив ту обставину, що відповідач не ухиляється від погашення заборгованості за кредитом та що строк погашення кредиту, встановлений договором до 14 липня 2017 року не збіг, а тому у відповідача є можливість належним чином здійснити розрахунок з банком та повністю погасити заборгованість за кредитним договором.

На підтвердження цього висновку суд послався на квитанцію від 9 січня 2009 року, за якою ОСОБА_1 сплатив 283 дол. США в рахунок погашення боргу за кредитом та 133 грн. 44 коп. пені, однак при цьому не зазначив норму матеріального права, на підставі якої вирішив спір. (а.с. 40).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Так згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом вірно встановлено, що права і обов’язки сторін встановлені кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 22 договору іпотеки від 16 липня 2007 року укладеного сторонами передбачено, що у випадку порушення Кредитного договору Позичальником або договору іпотеки Іпотекодавцем, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ОСОБА_1. по кредиту станом на 9 січня 2009 року становить 21 072,92 дол. США (а.с. 41).

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв’язку із чим виникла заборгованість по кредиту, суд відмовляючи у задоволенні позову ЗАТ "КБ "ПриватБанк" в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив обставини, що мають значення для справи, не встановив дійсних прав та обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору та договору іпотеки, не зазначив, на підставі яких правових норм дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 9 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Ухвала оскарженню не підлягає.