Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Тернівці Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Тернівці Дніпропетровської області (далі – відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що у зв’язку з виявленими професійними захворюваннями, висновком МСЕК від 21 вересня 2006 року йому встановлено 55% втрати працездатності та третю групу інвалідності довічно. Посилаючись на те, що через професійні захворювання він переносить моральні страждання, позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів ВАТ "Павлоградвугілля"та відділення Фонду на його користь 150 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди солідарно.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилався на те, що відсутні передбачені законом підстави для покладення на ВАТ "Павлоградвугілля" та відділення Фонду обов’язку відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, оскільки втрата працездатності у зв’язку з професійним захворюванням встановлена ОСОБА_1 МСЕК від 21 вересня 2006 року, тобто після створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а відділення Фонду обґрунтовано не виплачує кошти на відшкодування моральної шкоди, оскільки п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2006 рік дію норм Закону України "Про Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим, крім того з 20 березня 2007 року виключена із цього Закону ч. 3 ст. 34.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві вугільної промисловості ВАТ "Павлоградвугілля" захворів на професійне захворювання, висновком МСЕК від 21 вересня 2006 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи, професійне захворювання стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці позивача, посадові особи ВАТ "Павлоградвугілля" винні в порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів та нормативів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд не визначився з характером спірних правовідносин та не врахував, що припинення дії Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення норм матеріального права уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин з урахуванням наведеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.