Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мир" (далі – ОСББ "Мир"), приватної архітектурно-будівельної фірми "АРСТ", третя особа – Маркова Катерина Ігнатівна, про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2007 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вони разом із відповідачами мешкають у будинку АДРЕСА_1. Мешканцями цього будинку створено ОСББ "Мир", головою якого є Маркова К.І. 15 лютого 2005 року ОСОБА_4 подала заяву до голови ОСББ "Мир", в якій просила надати їй дозвіл на передачу в особисте користування (оренду) балкона-лоджії. На підставі заяви відповідачки загальними зборами ОСББ "Мир" від 21 лютого 2005 року було ухвалено рішення про приєднання нежилого приміщення площею 15,1 кв.м до квартири відповідачки за умови виконання ними ремонту шостого поверху, перепланування першого поверху під охорону.

Посилаючись на те, що рішення загальних зборів ОСББ "Мир" про проведення перепланування та переобладнання приміщень ухвалено з порушенням вимог статуту об’єднання, без письмової згоди всіх власників приміщень, майнові інтереси яких це перепланування зачіпає, оскільки це приміщення є сходинковою площадкою шостого поверху й колясочною та належить до спільного користування, позивачі просили визнати недійсним рішення ОСББ "Мир" про передачу в оренду відповідачам нежилих приміщень загального користування, що розташовані на шостому поверсі будинку АДРЕСА_1; зобов’язати ОСОБА_3 провести ремонтні роботи з відновлення несучої здатності капітальної стіни ( згідно з вимогами проекту) між квартирою відповідачів і спірним приміщенням; зобов’язати ОСОБА_3 розібрати самовільно збудовані перегородки на балконі-лоджії й привести її та приміщення колясочної до первісного стану згідно з проектом і цільовим призначенням; визнати незаконними внесення змін до проекту шостого поверху будинку АДРЕСА_1, виконаних приватною архітектурно-будівельною фірмою "АРСТ" та зобов’язати останню привести вищевказаний проект до первісного стану. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСББ "Мир" на користь кожного з позивачів по 7 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Мир" про передачу в оренду відповідачам нежилих приміщень і відновлення попереднього стану спірного приміщення та відшкодування моральної шкоди.

Проте такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами вимог щодо повного з’ясування обставин справи та необґрунтування рішення суду належними доказами.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі – Закон) допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Стаття 19 указаного Закону передбачає, що власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Відповідно до ст. 26 Закону власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об'єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або здійснення господарської, підприємницької та іншої, не забороненої законом, діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу. Не допускається передача в оренду жилого чи нежилого приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень.

Суд належним чином не перевірив доводів позивачів про те, що спірне приміщення – є допоміжним приміщенням і з передачею його відповідачу в оренду вони незаконно позбавлені можливості користуватися ним.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.