Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання незаконним і скасування п. 2 рішення Вінницької міської ради від 31 січня 2007 року № 802, зобов’язання вчинити певні дії щодо затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки за касаційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що Вінницькою міською радою 27 лютого 2006 року їй було надано погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на розі вул. Блока та вул. Костянтиновича в м. Вінниці. Вона замовила проект, отримала за ним висновки відповідних служб та разом із позитивним висновком органу державної земелевпорядної експертизи подала на затвердження відповідачу. Однак 31 січня 2007 року Вінницькою міською радою було прийнято рішення № 802, згідно з п. 2 якого їй було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки. Вважала рішення ради незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує її право на оренду земельної ділянки.

У зв’язку із цим просила суд визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Вінницької міської ради від 31 січня 2007 року № 802; зобов’язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована на розі вул. Блока та вул. Костянтиновича в м. Вінниці, площею 0,0288 га; зобов’язати Вінницьку міську раду передати їй спірну земельну ділянку в короткострокову оренду терміном на 5 років.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Вінницької міської ради ставиться питання про скасування ухвалених у справі судових рішень із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми.

Залишаючи без змін рішення районного суду в порядку, передбаченому ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд неповно з’ясував обставини справи та доводи апеляційної скарги Вінницької міської ради (а.с. 37-40) щодо неможливості набуття ОСОБА_1 права на оренду земельної ділянки за наявності лише погодження Вінницької міської ради від 27 лютого 2006 року на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, не враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (далі –ЗК України) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Суд також не взяв до уваги доводи Вінницької міської ради про неправомірності застосування в цьому випадку місцевим судом таких способів захисту прав на земельні ділянки шляхом зобов’язання органу місцевого самоврядування як прийняти відповідне рішення та передати ділянки в оренду.

Так, відповідно до пп. 2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства про розгляді цивільних справ" (va007700-04) спори, які виникають із земельних правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Приймаючи позитиві висновки державної експертизи щодо об’єктів обов’язкової експертизи, апеляційний суд залишив поза увагою та без належного з’ясування, чи виправлені позивачкою зауваження до землевпорядної документації, що викладені в п.п. 10, 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 6 грудня 2006 року №1187 (а.с. 12), та з урахуванням викладеного, чи підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою з передачею земельної ділянки в оренду, крім застосування передбаченого п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України способу – визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Апеляційний суд не забезпечив з’ясування наведених доводів апеляційної скарги та передчасно відхилив апеляційну скаргу Вінницької міської ради, не виконавши вимог ст. ст. 308, 315 ЦПК України.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.