Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Яркополенської сільської ради Кіровського району Автономної Республіки Крим, заінтересовані особи: Кіровська державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Яркополенської сілської ради Кіровського району Автономної Республіки Крим, треті особи: Кіровська державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування.

Зазначала, що у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я, вона потребувала постійного догляду, а тому вирішила оформити договір довічного утримання зі своїм сином, ОСОБА_3

12 листопада 1996 року вона уклала такий договір, але у вересні 2007 року їй стало відомо, що нею укладений договір дарування, а не договір довічного утримання.

Посилаючись на свою неосвіченість та хворобливий стан здоров`я, просила визнати зазначений договір дарування недійсним.

Рішенням Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 жовтня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 12 листопада 1996 року з ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначений жилий будинок.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 12 листопада 1996 року ОСОБА_1 уклала зі своїм сином, ОСОБА_3, договір дарування належного їй на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК України 1963 року угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Установивши, що ОСОБА_1, укладаючи договір дарування належного їй на праві власності жилого будинку, у силу похилого віку та стану здоров`я допустила помилку щодо змісту договору та враховуючи, що обдарований не прийняв у дар спірний жилий будинок, суд прийшов до обгрунтованого висновку про визнання укладеного договору дарування недійсним.

Висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону, а викладені у касаційній скарзі доводи їх не спростовують.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_2 у встанорвленому законом порядку повідомлялась про час і місце судового розгляду, відмовлялась від отримання судових повісток, після чого була повідомлена про розгляд справи через оголошення в пресі.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.