Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, зацікавлені особи: Керченська міська рада, орендне підприємство Бюро технічної інвентаризації міста Керч, квартирно-експлуатаційна частина Феодосійського гарнізону збройних сил України, ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу про приватизацію квартири та договору купівлі-продажу від 29 березня 2005 року зазначеної квартири, про відновлення порушених прав, про вселення в квартиру; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та про визнання права власності на квартиру,

У березні 2005 року військовий прокурор Феодосійського гарнізону звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2, 1994 року народження, посилаючись на те, що під час перевірки звернення ОСОБА_1 ними були встановлені порушення, які мали місце під час приватизації житла, наданого військовослужбовцям, а саме порушення прав членів сім’ї ОСОБА_3. Також було встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 7 травня 1994 року перебували у шлюбі, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_2. Шлюб розірвано за рішенням суду від 28 листопада 2001 року. Син залишився проживати з матір’ю.

Рішенням житлової комісії військової частини А-0669 ОСОБА_3 надано на склад сім’ї з трьох осіб житлове приміщення – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,1 кв, житловою пашею – 37, 5 кв.м. Цим же рішенням житлової комісії ОСОБА_3 знятий з квартирного обліку.

ОСОБА_3 зареєструвався у спірній квартирі, приватизував її та 29 серпня 2005 року продав за договором купівлі-продажу ОСОБА_4

Просить визнати недійсним наказ КЕЧ Феодосійського гарнізону від 18 листопада 2002 року про надання ОСОБА_3 права на приватизацію житла, свідоцтво про право власності на квартиру від 18 листопада 2002 року, державну реєстрацію права власності ОСОБА_3. та визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 29 березня 2005 року між відповідачем та ОСОБА_4, а також вселити ОСОБА_2 з неповнолітнім сином до квартири та зобов’язати відповідача не чинити їм перешкод у користуванні житлом.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 29 березня 2005 року та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вона є добросовісним набувачем.

Рішенням Керченського міського суду від 16 січня 2007 року позов військового прокурора Феодосійського гарнізону та ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним наказ КЕЧ Феодосійського гарнізону ВМС ЗС України від 18 листопада 2002 року про передачу у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_3; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 29 березня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зобов’язано ОСОБА_3. повернути ОСОБА_4 одержані за договором купівлі-продажу гроші в сумі 61 642 грн.

Скасовано акти державної реєстрації права власності ОСОБА_3. на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 та право власності на вказану квартиру ОСОБА_4. Вселено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2007 року рішення Керченського міського суду від 16 січня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4.- відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права й залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_3 на склад сім’ї з трьох осіб на підставі рішення житлової комісії від 16 серпня 2002 року та прийнятого на його підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 13 вересня 2002 року № 877.

7 жовтня 2002 року ОСОБА_3 виданий ордер на вселення до квартири, а 22 листопада 2002 року він зареєструвався за вказаною житловою площею. ОСОБА_1 з сином відмовилися від вселення та реєстрації, хоча і надала ОСОБА_3 свій паспорт та свідоцтво про народження дитини для отримання ордера на житло у виконавчому комітету міської ради.

18 листопада 2002 року, на підстав заяви ОСОБА_3. та наказу Феодосійської КЕЧ, відповідачу шляхом приватизації видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 було відомо про те, що ОСОБА_3 надано ордер на право вселення у квартиру АДРЕСА_1 на склад сім’ї з трьох осіб. У порушення вимог ст. 58 ЖК України ОСОБА_1 на протязі 2002 - 2005 років без поважних причин не реалізувала свого права та право неповнолітнього сина на вселення до спірної квартири, приміщення де вона проживала вона не звільнила та з реєстрації за своїм місцем проживання не знялася, спірною квартирою не користувалася.

Встановлено, що між сторонами існувала домовленість про продаж спірної квартири після її приватизації, однак пізніше, не досягши згоди щодо ціни продажу, ОСОБА_1 почала оспорювати своє право на спірну квартиру ( а.с. 78 зв., т. 2).

Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що права ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2 на спірне житлове приміщення не порушені є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. З вимогою про визнання права користування житловим приміщенням квартири ОСОБА_1 не зверталася.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.