Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи: Приватно-орендне виробниче сількогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Кривоозерська сільська рада, ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати неправомірними дії Реєстраційної служби Кривоозерського районного правління юстиції Миколаївської області, щодо реєстрації права власності об'єкта нерухомого майна а саме: комбікормовий цех, нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Приватно-орендним виробничим сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г.Шевченка;

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.06.2013 року Реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, номер запису про право власності: 1247438, власник - Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка, адреса: АДРЕСА_3, об'єкт нерухомого майна - комбікормовий цех, нежитлова будівля, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 79457848239.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року, позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.06.2013 року Реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, номер запису про право власності: 1247438, власник - Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г. Шевченка, адреса: АДРЕСА_3, об'єкт нерухомого майна - комбікормовий цех, нежитлова будівля, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 79457848239 в частині 19/100, яка відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_1 від 10.10.2007 року належить ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кривоозерською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 10.10.2007 року, на праві приватної власності позивачу, ОСОБА_3, належить 19/100 частин об'єкту нерухомого майна, а саме комбікормовий цех, нежитлова будівля яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

При здійсненні реєстрації права власності на 19/100 частин об'єкту нерухомого майна в реєстраційній службі Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області виявилось, що вищевказаний об'єкт нерухомості також зареєстрований за ПОСП ім. Т.Г.Шевченка і його частка становить " 1", тобто 100 відсотків.

Тобто, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на даний час є дві державні реєстрації на один і той же об'єкт нерухомості.

Державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПОСП ім. Т.Г.Шевченка була здійснена на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 року (справа № 17/667/07).

Так, рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 року (справа № 17/667/07) був задоволений позов Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка до Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, відповідно до якого за ПОСП ім. Т.Г.Шевченко визнано право власності на об'єкти нерухомого майна за наведеним переліком. На підставі даного рішення Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації 26.12.2007 провело державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - комбікормовий цех, зазначивши власником приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка.

09 квітня 2008 року Рішенням Вищого господарського суду України рішення господарського суду Миколаївської області Миколаївської області від 02.10.2007 року у справі № 17/667/07 скасоване, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 року провадження у справі за позовом ПОСП ім. Т.Г.Шевченка до Кривоозерської сільської ради про визнання права власності припинено.

Таким чином, суди дійшли висновку, що правовстановлюючий документ, який закріплював право власності на спірне приміщення за ПОСП їм. Т.Г. Шевченка в установленому законом порядку скасовано. Отже, з огляду на те, що позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить 19/100 частин об'єкту нерухомого майна, то позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно належить задовольнити частково в частині 19/100 частин об'єкту нерухомого майна, яка зареєстрована за позивачем.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У спірних правовідносинах встановлено наявність запису № 1247438, вчиненого 10.06.2013 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2013 року, відповідно до якого ПОСП ім. Т.Г.Шевченка на праві приватної власності належить нежитлова будівля (комбікормовий цех), розмір частки 1/1.

Частина 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає можливість скасування судом запису про проведену державну реєстрацію прав, але не його частини. На підставі такого скасування до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто, закон не передбачає можливості внесення запису про часткове скасування державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, на думку колегії суддів, запис про державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, за наявності підстав, належить скасовувати повністю, а не у частині.

Крім того, суди не обґрунтували рішення у частині вирішення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Реєстраційної служби Кривоозерського районного правління юстиції Миколаївської області стосовно реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, судам у цій справі належить встановити усі обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та, з урахуванням встановленого, перевірити обґрунтованість кожної з позовних вимог та чи не має місце спір про право у цій справі, залежно від встановленого прийняти рішення.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.