6-6486св09 Про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості - 07.10.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за касаційною скаргою Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року,

У липні 2008 року Запорізька обласна кредитна спілка "Довіра" (далі – КС "Довіра") звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 лютого 2003 року згідно з кредитним договором ОСОБА_1 надали кредитні кошти в розмірі 2 800 грн. зі сплатою 4% щомісячно наперед від залишку суми неповернутого кредиту на строк до 5 серпня 2003 року. Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1 не виконала. 9 грудня 2005 року судовим наказом з неї стягнута заборгованість за договором та штрафні санкції за період з 5 лютого 2003 року до 27 жовтня 2005 року. У зв’язку з тим, що судовий наказ не був виконаний, за період з 10 листопада 2005 року до 11 липня 2008 року в неї виникла заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 2 176 грн., яку й просили з неї стягнути.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно з договором поруки поручилися перед кредитором за виконання ОСОБА_1 свого зобов’язання, то КС "Довіра" просила стягнути вказану суму солідарно зі всіх відповідачів та розірвати кредитний договір у зв’язку з істотним порушенням його умов.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір і на користь КС "Довіра" з ОСОБА_1 стягнуто 2 176 грн. заборгованості та судові витрати. У позові до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано й у позові до ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі КС "Довіра" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 5 лютого 2003 року між кредитором, КС "Довіра", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, а з ОСОБА_2 і ОСОБА_3. – договір поруки. Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов’язань не виконала, 9 грудня 2005 року судом виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій за період з 5 лютого 2003 року до 27 жовтня 2005 року. У зв’язку з тим, що судовий наказ не виконано, КС "Довіра" нарахувала проценти за користування кредитом у розмірі 2 176 грн. за період з 10 листопада 2005 року до 11 липня 2008 року й звернулась до суду з указаним вище позовом.

Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором лише з боржника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона порушила свої договірні зобов’язання, тому кредитний договір підлягає розірванню зі стягненням на користь КС "Довіра" нарахованих процентів за договором за термін після видачі судом судового наказу, який не був виконаний. Відмовляючи в позові до поручителів, суд послався на те, що позивач пред’явив до них позов зі спливом одного року від дня укладення договору поруки, що вказує на те, що договір поруки припинився (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Апеляційний суд, ухвалюючи власне рішення, виходив із того, що судовим наказом від 9 грудня 2005 року вимоги КС "Довіра" були задоволені, на її користь із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції, а тому кредитний договір, договори поруки й правовідносини між сторонами фактично припинилися.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки до нього суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов’язання зазначені в ст. 526 цього Кодексу. Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором не виконала й після видачі судового наказу заборгованість за кредитним договором КС "Довіра" не повернула, то кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Посилання апеляційного суду на те, що видачею судового наказу як різновиду судового рішення припиняються кредитні зобов’язання між сторонами, а кредитний договір фактично є припиненим не основані на законі, тому що зобов’язання припиняються не внаслідок ухвалення судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобов’язання. Таке грошове зобов’язання не було виконане належним чином.

У зв’язку з викладеним висновок суду першої інстанції про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, а апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, його висновків не спростував, допустився помилок у застосуванні та правильному тлумаченні норм матеріального права.

Колегія суддів Верховного Суду України погоджується з висновками судів про те, що КС "Довіра" пропустила строк пред’явлення вимоги до поручителів, оскільки він відповідає вимогам закону і в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед Спілкою або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань (п. 6) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.

У зв’язку з наведеним у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів судами правомірно відмовлено.

Разом із тим суди помилково виходили з того, що порука припиняється, якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, оскільки такий строк у кредитному договорі чітко визначений – строк повернення кредиту встановлено до 5 серпня 2003 року (п. 1). Тому відмовити в позові слід було виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Неправильне застосування та тлумачення норми закону не призвело до неправильного вирішення спору, тому згідно із ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 скасувати та в цій частині залишити без змін рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року. В іншій частині судові рішення залишити без змін.