Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкаський домобудівельний комбінат" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

Зазначало, що ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

1 липня 2007 року ОСОБА_3, діючи за довіреністю ОСОБА_1, виданою 10 лютого 2004 року, уклав договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ОСОБА_2

Посилаючись на те, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_1 не був власником спірної квартири та не мав права на її відчуження, просило визнати зазначений договір недійсним.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2008 року у задоволенні позовних вимог ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2008 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" грошову компенсацію по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у сумі 70 325 грн. Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" 70 325 грн. вартості відчуженої квартири АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції вважав, що відчуження належної на праві власності ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" квартири, проведено особою, яка не мала на це права, а оскільки майно не може бути витребуване у ОСОБА_2 як добросовісного набувача, то відповідно ОСОБА_1 повинен сплатити власникові грошову компенсацію у розмірі 70 325 грн., отриманих по договору купівлі-продажу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Судами встановлено, що 1 липня 2004 року ОСОБА_3, діючи за довіреністю ОСОБА_1, виданою 10 лютого 2004 року, уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Продаж квартири, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу, вчинено за домовленістю сторін за 19 000 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Апеляційний суд у порушення ст.ст. 303, 310 ЦПК України зазначені положення закону не врахував, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, доводи ОСОБА_1 про те, що у позивача відсутнє право вимоги щодо визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним та стягнення грошової компенсації не перевірив та не взяв до уваги що відповідно до договору, укладеного між ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" та ВТП "Ніор" 14 березня 1997 року, про дольову участь у будівництві житла спірна квартира була передана позивачем у власність ВТП "Ніор", яке в послідуючому передало зазначену квартиру у власність ОСОБА_1

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, спірна квартира була відчужена за 19 000 грн. і, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Черкаський домобудівельний комбінат" 70 325 грн. грошової компенсації, не обгрунтував наявність правових підстав щодо стягнення зазначених грошових сум, а також не врахував, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.