Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства "Донецька залізниця" (далі – ДП "Донецька залізниця") на рішення апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з червня 1997 року до вересня 2007 року вона працювала у відповідача на посаді старшого комірника. Наказом від 12 вересня 207 року № 196/ОС її було звільнено з посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довіри.

Вважаючи звільнення незаконним, позивачка просила поновити її на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 951 грн. 19 коп. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила свої вимоги й просила визнати її звільнення незаконним, поновити на посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 710 грн. 69 коп. та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково: поновлено її на посаді старшого комірника вагонного депо Красний Лиман ДП "Донецька залізниця", стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9 938 грн. 08 коп.

У касаційній скарзі ДП "Донецька залізниця" просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване судове рішення не відповідає цим вимогам.

Апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1., виходив із того, що її звільнення проведено відповідачем без законної підстави, а тому вона підлягає поновленню на роботі.

З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений усупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України без з’ясування дійсних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка займала посаду, пов’язану з безпосереднім обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей (а.с. 65). Під час проведення планової документальної ревізії виявлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на суму 25 713 грн. 76 коп. та інвентарю на суму 4 094 грн. 52 коп., а також нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 666 грн. 42 коп. (а.с. 37). З виявленою нестачею товарно-матеріальних цінностей погодилась і позивачка, що підтверджується її заявою на утримання з її заробітної плати виявленої нестачі (а.с. 38).

Крім того, у 2006-2007 роках позивачка попереджалась і притягувалась до відповідальності за неналежний облік та зберігання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 25, 35).

Апеляційний суд при ухваленні рішення цих обставин не врахував, оцінки їм не дав.

З урахуванням викладеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.