Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Березанська міська рада, про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2009 року,

У січні 2008 року позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою. В ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, відмовившись від позовних вимог в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням. ОСОБА_1 мотивувала вимоги тим, що в квартирі АДРЕСА_1 проживала разом з чоловіком з 1999 року. Пізніше за народженням спільної дочки ОСОБА_2, вони почали проживати у зазначеній квартирі втрьох. Вказана квартира належить сім'ї з трьох осіб у рівних частинах на праві власності. У червні 2007 року вона з дочкою поїхала відпочивати на море, а коли повернулась, чоловік не впустив їх до квартири. З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів, однак отримала відповідь про те, що це цивільно - правові відносини, які повинні вирішуватись в судовому порядку. 8 серпня 2007 року вона разом зі своєю дочкою потрапили до квартири через вікно, однак через два дні, при першому відлученні, двері квартири були знову закриті і їх не впускали. 23 грудня 2007 року позивачка разом з дитиною знову намагались потрапити до квартири, однак її чоловік, застосувавши фізичну силу, знову вигнав їх. У зв'язку із вказаними обставинами позивачка змушена була звернутись до суду та з урахуванням уточнень просила задовольнити позов.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2009 року скасовано рішення міського суду, задоволено позовні вимоги. Вселено ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2, 2003 року народження, в квартиру АДРЕСА_1, а також зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні квартирою.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та передачу справи на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Зокрема, заявник посилається на ту обставину, що справу було розглянуто у відсутність представника ОСОБА_3 належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду вищезазначеної справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с. 256). Посилання ОСОБА_3 на розгляд справи у відсутність його представника, не повідомленого про час та місце розгляду справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 76 Цивільно - процесуального кодексу України, вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі, що дає підстави вважати, що вручення судової повістки особі, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і її представникові.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.