Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Керченської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство (далі - ПП "Керчпромтехцентр"), про виселення та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

У серпні 2007 року виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення та визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Зазначав, що будинокАДРЕСА_1. На підставі рішення двадцятої сесії двадцять четвертого скликання Керченської міської ради від 21 червня 2004 року "Про прийняття в комунальну власність гуртожитків, що знаходяться на балансі відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" указаний гуртожиток був переданий до комунальної власності Керченської територіальної громади від ВАТ "Керченський металургійний комбінат".

ОСОБА_1. у даному гуртожитку займає дві кімнати №328 і №330. У кімнату №328 відповідачка вселилася в установленому законом порядку - на підставі ордера №116 від 12 червня 2004 року, а на кімнату №330 відповідачка ордера на право вселення не має, зайняла її в грудні 2004 року самоправно, там знаходяться її речі й добровільно звільнити кімнату відповідачка категорично відмовляється. Посилаючись на ст. 116 ЖК України, позивач просив виселити ОСОБА_1. з кімнати №330 у гуртожитку без надання їй іншого жилого приміщення.

Одночасно позивач просив визнати її такою, що втратила право користування кімнатою №328 у гуртожитку, посилаючись на те, що відповідачка з липня 2005 року в цій кімнаті не проживає без поважних причин, має заборгованість з плати за проживання в гуртожитку та за спожиту електроенергію. Крім того, вона забезпечена житлом - має на праві власності частину квартири АДРЕСА_1

З підстав ст. 71 ЖК України просив задовольнити позов.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Керченської міської ради просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання відповідачки такою, що втратила право користування кімнатою №328 у гуртожитку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відсутність відповідачки в спірній кімнаті з 2001 року до 2006 року викликана поважними причинами, оскільки вона навчалася в м. Москві.

Крім того, позивачем не надано доказів щодо непроживання ОСОБА_1 у спірній кімнаті понад установлені ст. 71 ЖК України строки.

Однак такі висновки суду є суперечливими й у порушення вищезазначених вимог закону не ґрунтуються на належних в справі доказах.

Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконавчий комітет Керчинської міської ради посилався на те, що відповідачка не проживає в спірній кімнаті без поважних причин з липня 2005 року, з серпня 2006 року поселила в ній квартирантів.

Проте всупереч ст. 214 ЦПК України суд належним чином не з'ясував та не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.

Суд узагалі не встановив строк, з якого відповідачка не проживає в спірній кімнаті в гуртожитку.

А його висновки про поважність причин відсутності відповідачки в кімнаті з 2001 року до 2006 року ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

Безпідставним є й посилання в рішенні як на доказ непроживання відповідачки в кімнаті № 328 з квітня 2007 року на пояснювальну записку ПП "Керчпромтехцентр" (а.с. 5), оскільки остання такої інформації не містить; крім того, викладені в ній обставини предметом дослідження й перевірки суду не були.

Указані порушення закону судом першої інстанції апеляційний суд залишив поза увагою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1, підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо рішення суду в частині позову про виселення відповідачки з кімнати №330 у зазначеному гуртожитку, то суди дійшли правильного висновку про відсутність обставин для його задоволення із заявлених позивачем підстав - ст. 116 ЖК України.

Доводи позивача щодо самоправного вселення ОСОБА_1 до зазначеної кімнати спростовуються доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про виселення з кімнати АДРЕСА_1 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської ради задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2007 року в частині вимог про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.