Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу "Спецбудмонтаж" (далі - АТЗТ "Спецбудмонтаж") про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського районного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до АТЗТ "Спецбудмонтаж" про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначала, що за професією вона є малярем - штукатуром. 5 квітня 2003 року між нею та відповідачем було укладено договір підряду на виконання штукатурних робіт. 14 червня 2003 року під час виконання робіт з нею стався нещасний випадок, позивачка впала з висоти й отримала струс головного мозку та ушиб м'яких тканин потиличної області.

Наказом генерального директора АТЗТ "Спецбудмонтаж" від 9 липня 2003 року №41 було створено комісію, яка провела розслідування нещасного випадку й дійшла висновку, що нещасний випадок стався у зв'язку з порушенням майстром БМУ №4 АТЗТ "Спецбудмонтаж" ОСОБА_2 п. 2.4. посадової інструкції з охорони праці майстра, а саме не забезпечив безпечного ведення будівельних робіт на об'єктах, якими він керує.

За результатами проведеного розслідування нещасного випадку було складено й акт за формою Н-1.

Посилаючись на те, що після отриманої травми стан її здоров'я значно погіршився, у зв'язку із чим були витрачені кошти на лікування, ОСОБА_1. просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування майнової шкоди втрачений заробіток у розмірі 9 789 грн. 26 коп., витрати на лікування в сумі 998 грн. 98 коп. та 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Первомайського районного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із чим погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1. не надано доказів щодо існування між сторонами трудових або цивільно-правових відносин, а також винних дій відповідача в заподіяній їй шкоди.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Статтею 441 ЦК УРСР передбачено, що організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі ст. 455 ЦК УРСР у разі заподіяння ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За вимогами ст. 457 ЦК УРСР, якщо ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу в частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.

Статтею 440-1 ЦК УРСР передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1. зазначала, що ушкодженням здоров'я їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Оскільки травму вона отримала з вини працівника відповідача ОСОБА_2під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то заподіяну їй шкоду повинне відшкодовувати підприємство.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на вищезазначені положення закону уваги не звернув; пояснень ОСОБА_1. належним чином не перевірив; не дав оцінки факту ушкодження здоров'я ОСОБА_1.; не встановив і не зазначив у рішенні, коли саме, за яких обставин і з чиєї вини позивачка отримала травму; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У порушення цих вимог закону суд не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Безпідставно не прийнявши до уваги укладений між сторонами договір підряду на виконання будівельних робіт (а.с. 21), акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 10-13), акт про розслідування нещасного випадку, що стався 14 червня 2003 року з позивачкою (а.с. 6-9) та інші докази, суд дійшов помилкового висновку про ненадання позивачкою доказів в обґрунтування своїх доводів.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Первомайського районного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.