Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Григор‘євої Л.І.,

Балюка М.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Скадовської міської ради, Скадовської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У липні 2004 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що є співвласником приватизованої квартири АДРЕСА_1. Під час оформлення в 2003 році документів довідався, що його земельна ділянка повинна бути площею 734 кв. м, однак частину земельної ділянки – 166 кв. м – зайняла відповідачка ОСОБА_2, яка мешкає в будинку АДРЕСА_2.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом покладення на ОСОБА_2 обов’язку знести огорожу та гараж, відновити дорогу з бетонних плит для проїзду на земельну ділянку для обслуговування інженерних мереж, відновити ворота та визнати незаконним п. 32 рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 6 червня 1984 року № 113/13 про надання дозволу ОСОБА_4 (колишньому чоловіку відповідачки) на будівництво гаража.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнано незаконним п. 32 рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 6 червня 1984 року № 113/13 про надання дозволу ОСОБА_4 на будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_2. Зобов’язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення огорожі та гаража. У частині позову про зобов’язання відповідачів відновити бетонну дорогу та ворота відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2008 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що для будівництва п‘яти двоквартирних жилих будинків Скадовському РБУ за рішенням Скадовської районної ради від 6 травня 1980 року № 196/9 із земель колгоспу "Радянська Україна" було виділено земельну ділянку площею 0,63 га (а.с. 36 т. 2).

На підставі акта від 24 червня 1980 року проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с. 19 т. 2). Актом робочої комісії від 30 червня 1981 року будинок позивача прийнято до експлуатації.

Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Установлено, що як позивачу, так і відповідачу земельна ділянка в користування чи у власність не виділялася.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові, правильно виходив із того, що, оскільки земельна ділянка була надана в постійне користування будівельній організації, яка звела п’ять будинків, позивачу земельна ділянка не виділялася, він не може ставити питання щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Порядок користування земельними ділянками, який існує на час виникнення цього спору, існує із часу вселення до будинку відповідача після зведення будинку № 7 більше ніж 25 років.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування рішення апеляційного суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.