Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про визнання неправомірною вимоги та відшкодування моральної шкоди, за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до ОСОБА_1 про стягнення суми за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі – ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго") на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати неправомірною вимогу ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" до нього про дострокове повернення позики.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 2003 року працював у відповідача на посаді виконавчого директора. 29 березня 2004 року уклав із відповідачем договір безпроцентної цільової позики строком на 10 років, за яким отримав 100 тис. грн. для будівництва власного будинку. 18 грудня 2006 року його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників. Після звільнення відповідач надіслав йому вимогу № 1913 від 15 березня 2007 року про дострокове повернення позики, посилаючись на п. 11 договору, який передбачає право ВАТ ЕК "Дніпрообленерго" в разі звільнення позичальника вимагати дострокового повернення суми позики.

Посилаючись на те, що відповідно до п. 4.3 Положення про порядок надання позики працівникам підприємства при звільненні позичальника з роботи за ініціативою адміністрації згідно з пп. 1, 2 ст. 40 КЗпП України позика погашається у строки, обумовлені в укладеному з ним договорі позики, позивач просив визнати вимогу ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" про дострокове повернення ним позики неправомірною та відшкодувати 1 тис. грн., завданої йому моральної шкоди.

ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" звернулось до ОСОБА_1 з позовом про дострокове повернення 77 497 грн. 91 коп. позики, що не була сплачена ним на час звільнення з роботи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2007 року позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною вимогу ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" № 1913 від 15 березня 2007 року про дострокове повернення позики. У задоволенні решти позову відмовлено. У задоволенні позову ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2008 року рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" 38 грн. 50 коп. судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" змінити та вимоги ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" про стягнення з ОСОБА_1 57 503 грн. 91 коп. боргу за договором позики задовольнити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" судових витрат і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що сама по собі вимога ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" про дострокове повернення боргу не порушує права ОСОБА_1

Рішення апеляційного суду в цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" про дострокове повернення позики, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи не за власної ініціативи, а за ініціативи ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", тому відповідно до п. 4.3 Положення про порядок надання позики працівникам підприємства він повинен погашати позику у строки, передбачені умовами договору.

Проте погодитись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна, оскільки до них суди дійшли з неправильним застосуванням норм процесуального й матеріального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України визначені питання, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення.

Судами встановлено, що згідно з п. 4.3 Положення про порядок надання позики працівникам ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" у разі звільнення позичальника з роботи за ініціативи власника за пп. 1, 2 ст. 40 КЗпП України позика повертається у строки, передбачені договором. При цьому в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України судами не зазначено, які строки повернення позики передбачено в договорі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 11 договору безпроцентної цільової позики, укладеного між сторонами, у разі звільнення позичальника з роботи позикодавець має право вимагати від нього дострокового повернення суми позики (а.с. 25). Будь-яких виключень із цього пункту залежно від підстав звільнення договором не передбачено.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Проте суди в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України положень п. 11 договору не дослідили, строки повернення позики не з’ясували, на обумовлену договором можливість та підстави зміни строку повернення боргу уваги не звернули.

За таких обставин судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.