Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі та усунення перешкод у користуванні ним,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 липня 1988 року до 27 грудня 2002 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 21 листопада 1989 року № 453 їхній сім’ї дозволено будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1.

У період шлюбу вони за спільні кошти та спільною працею збудували житловий будинок, який складається з трьох кімнат загальною площею 80,1 кв.м і житловою – 47,9 кв.м. У 2003 році його засуджено до позбавлення волі й він до 28 липня 2006 року перебував в місцях позбавлення волі. Після звільнення звернувся до відповідачки з проханням передати йому ключі від будинку для користування ним. Однак остання стала чинити йому перешкоди в користуванні спірним будинком і повідомила йому, що в 2005 році вказаний будинок вона зареєструвала на своє ім’я і він є її особистою власністю. Просив визнати будинок спільною власністю подружжя та поділити його за першим варіантом судово-будівельної експертизи.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за пропущенням позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 вересня 2007 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано житловий будинок спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнано за кожним із них право власності по ? частині житлового будинку. Проведено поділ будинку. Виділено ОСОБА_1 житлову кімнату 1-2 площею 22,4 кв.м та кухню 1-1 площею 17,3 кв.м, що разом складає 39,7 кв.м, вартістю 23 046 грн.; ОСОБА_2 виділено житлову кімнату 1-3 площею 25,5 кв.м, ванну кімнату 1-4 площею 3,1 кв.м, туалет 1-5 площею 1,3 кв.м та коридор 1-6 площею 10,5 кв.м, загальною площею 40,4 кв.м, вартістю 23 453 грн. Зобов’язано ОСОБА_1 за власний рахунок улаштувати дверний отвір між кімнатами 1-1 та 1-2, демонтувати дверний прохід між кімнатами 1-1 та 1-6, улаштувати перегородку в кімнаті 1-1 згідно зі схемою поділу житлового будинку АДРЕСА_1 за варіантом № 1 висновку судово-будівельної технічної експертизи від 24 травня 2007 року № 12400. Зобов’язано ОСОБА_2 за власний рахунок улаштувати віконний отвір в кімнаті 1-6 та демонтувати дверний прохід між кімнатами 1-2 і 1-3 та влаштувати перегородку в кімнаті 1-6 згідно зі схемою поділу будинку. Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні його ? частиною будинку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального й процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що сторони з липня 1988 року перебували в зареєстрованому шлюбі та їм у 1989 року на сім’ю у складі 2 осіб надано дозвіл на будівництво спірного житлового будинку, який фактично був побудований у період з 1991 до 2000 року, а саме в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, та є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу. Не порушена позивачем позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 3 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.