Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Октябрського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі - ВАТ "Укрнафта") про стягнення заборгованості за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ "Укрнафта" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2008 року,

У липні 2007 року прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді начальника автоколони № 8, при звільненні його з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) не була виплачена компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2004 року до 24 березня 2006 року. Просив стягнути з ВАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_2. компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 230 грн. 48 коп. 17 серпня 2007 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ВАТ "Укрнафта" про відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою компенсації за невикористану відпустку, і просив стягнути з відповідача на його користь 25 тис. грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_2. заборгованість за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2004 року до 24 березня 2006 року в сумі 3 230 грн. 48 коп. і 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ВАТ "Укрнафта" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відпустки" (далі – Закон) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Судом установлено, що наказом ВАТ "Укрнафта" від 22 жовтня 2004 року № 937 ОСОБА_2. було звільнено з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні йому нарахована та виплачена компенсація за 21 календарний день невикористаної відпустки. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2006 року ОСОБА_2. поновлено на роботі з 23 жовтня 2004 року, стягнуто з ВАТ "Укрнафта" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Наказом ВАТ "Укрнафта" від 14 липня 2006 року № 501 ОСОБА_2. звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 17 липня 2006 року, проте компенсацію за невикористану відпустку за час його вимушеного прогулу з 22 жовтня 2004 року до 24 березня 2006 року в сумі 3 230 грн.48 коп. виплачено не було.

Ураховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ВАТ "Укрнафта" зобов’язано було при звільненні ОСОБА_2. виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 230 грн.48 коп. А оскільки порушення законних трудових прав призвело до моральних страждань, то з урахуванням їх глибини з ВАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_2. стягнуто компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн.

Згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Враховуючи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.