Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання членом сім’ї власника житлового будинку та визнання права користування житловим будинком за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з грудня 1997 року мешкала з ОСОБА_4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1, вела з ним спільне господарство, унаслідок чого набула статусу члена сім'ї власника будинку. Зазначений будинок належав батьку ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька й вступив у володіння будинком, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після його смерті право власності на будинок набула у порядку спадкування за законом його дочка, ОСОБА_2, яка вимагає від ОСОБА_1 звільнити будинок. Після уточнення позовних вимог позивачка просила визнати її членом сім'ї власника зазначеного будинку, ОСОБА_4, і визнати за нею право на проживання в цьому будинку.

рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2008 року, позов задоволено. Ухвалено визнати ОСОБА_1 членом сім’ї колишнього власника житлового АДРЕСА_1 – ОСОБА_4 Визнано право ОСОБА_1 на користування цим будинком.

ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до положень ст. ст. 64, 156 ЖК України ОСОБА_1 набула статусу члена сім’ї ОСОБА_4 - колишнього власника будинку, тому має право користуватись цим будинком. Перехід права власності на будинок не позбавляє її цього права.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Судом установлено, що АДРЕСА_2 належав на праві власності ОСОБА_5 Його син, ОСОБА_4, з 1997 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, яка в 1998 році з дозволу ОСОБА_5 вселилася до зазначеного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і ОСОБА_4 прийняв у спадщину вказаний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4. Після його смерті право власності на будинок набула його дочка, ОСОБА_2, у порядку спадкування за законом. За рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2006 року ОСОБА_4 позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

За ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що право члена сім’ї власника житлового будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Оскільки житлові права членів сім’ї власника житлового будинку (квартири) є похідними від прав власника цього будинку, то припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком.

Однією з підстав припинення права власності відповідно до ст. 346 ЦК України є смерть власника.

ОСОБА_1 за життя ОСОБА_4 дійсно набула статусу члена його сім’ї, а після прийняття останнім спадщини – члена сім’ї власника житлового будинку.

Проте висновок судів, що, набувши статусу члена сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_1 і після його смерті має право користуватися житловим будинком, право власності на який має ОСОБА_2, не грунтується на вимогах закону.

За таких обставин судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права користування спірним житловим будинком підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У решті - рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 вересня 2008 року в частині визнання права ОСОБА_1 на користування житловим АДРЕСА_3 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на користування житловим АДРЕСА_3 відмовити.

У решті - рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.