Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку в сумі 144 грн. 10 коп. Оскільки державної допомоги та аліментів на утримання дитини на загальну суму 582 грн. 10 коп. недостатньо для проживання, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1 191 грн. щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку.

У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини. За його клопотанням була призначена судова генетична експертиза, за результатами якої встановлено батьківство ОСОБА_2 Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 грудня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_2 від зустрічного позову, провадження у справі за зустрічним позовом закрито.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячне утримання в розмірі 1 191 грн. до досягнення дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, починаючи з 4 серпня 2008 року, та судові витрати на загальну суму 1 311 грн. Рішення суду в частині стягнення платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трьох років, оскільки його середньомісячний дохід не перевищує 1 116 грн., про що свідчить книга обліку доходів і витрат підприємця й довідка-розрахунок заборгованості за аліментами.

З таким висновком суду погодитись не можна.

За положеннями ст. 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, і в разі розірвання шлюбу.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2002 року, який розірвано за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2008 року у зв’язку з тим, що сім’я розпалася через втрату почуття любові й поваги і обман з боку ОСОБА_2 щодо доходів сім’ї. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. ОСОБА_1 отримує державну допомогу на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку в розмірі 144 грн. 10 коп. За рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2008 року ОСОБА_2 на утримання дитини сплачує аліменти в розмірі ? частини всіх видів його заробітку. За довідкою виконавчої служби станом на серпень 2008 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів утворилася у зв’язку з недоплатою боржником до розміру, який визначається із середньомісячної заробітної плати на одного штатного працівника в м. Дніпропетровську, при цьому розмір аліментів складає 494 грн. на місяць. ОСОБА_2 займається роздрібною торгівлею трикотажними виробами та надає транспортні послуги легковим автомобілем, застосовує спрощену систему оподаткування як суб’єкт малого підприємництва – фізична особа. За довідкою податкової інспекції за перше півріччя 2008 року обсяг його виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) складає 46 600 грн., сума сплаченого єдиного податку - 1 200 грн. Книга обліку доходів та витрат підприємця ОСОБА_2 останній раз була перевірена податковою інспекцією в 2005 році, про що в ній є відмітка. ОСОБА_2 має кредитні зобов’язання, за якими своєчасно в іноземній валюті сплачує кошти, що були отримані ним для розвитку підприємницької діяльності.

Згідно з підп. 16 п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (146-93-п) , утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності.

Зазначений Перелік не розмежовує поняття доходу-прибутку або доходу-виручки, а визначає загальний дохід осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, як такий, що враховується при визначенні розміру аліментів. Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) установлено, що дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підп. 4.2.16 п. 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 (1269-2001-п) , установлено, що така книга ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Тобто записи до цієї книги виконуються безпосередньо підприємцем без будь-якого контролю з боку фіскальних органів щодо дійсності цих записів.

Ураховуючи викладене, зазначена книга не може бути єдиним і беззаперечним доказом розміру доходів суб’єкта малого підприємництва.

Як не може бути належним і достатнім доказом неплатоспроможності боржника наявність у нього боргу зі сплати аліментів.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 може надавати матеріальне утримання колишній дружині до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1 191 грн. щомісяця.

Апеляційний суд помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, тому рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року скасувати, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.