Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 1995 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Просила визначити місце проживання дитини з нею. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач у будь-який час не враховуючи її інтереси та сина, приходить до них та вчиняє сварки, бійки, чим негативно впливає на психологічний стан сина, не займається його вихованням та розвитком.

Посилаючись на те, що не може досягнути з відповідачем згоди щодо його участі у вихованні сина, у тому числі і щодо періодичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, оскільки спілкування дитини з відповідачем без її участі вкрай негативно впливає на його психічний, емоційний та фізичний стан.

Так, після спілкування дитини з батьком, син стає грубим, замкненим та агресивним, у нього порушуються нормальні взаємовідносини з іншими дітьми та вчителями у школі. Зокрема, у період з 14 липня по 13 серпня 2007 року, коли син перебував на відпочинку разом із батьком під впливом негативного виховання сина відповідачем по поверненню до Києва 14 серпня 2007 року, ОСОБА_3 спричинив бабі – ОСОБА_4 тілесні ушкодження, розбив меблі у помешканні, а батько одобрив таку поведінку сина. Крім того, відповідач навчає сина негативно ставитися до звичаїв України, української мови, примушував його спілкуватися з ним лише російською мовою.

Психолог міського центру дитини ОСОБА_5, оглянув дитину та дійшов висновку про тяжкий психологічний стан дитини. Син також був оглянутий невропатологом, який поставив йому діагноз "астеноневротичний синдром з вегето-судинною дисфункцією" та призначив лікування, а також порекомендував перевести дитину на індивідуальне навчання у школі, що і було зроблено. Просила визначити спосіб участі відповідача у вихованні сина у формі зустрічей, які відбуватимуться два рази на місяць (першу та третю суботу місяця) з 12 до 13 години у її присутності та без можливості спільного відпочинку та відвідування дитиною місця проживання відповідача.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про інший ніж запропонувала позивачка спосіб побачення з сином, якщо йому сина не буде передано, та просив передати сина на виховання йому, посилаючись на те, що з липня 2005 року після припинення шлюбних відносин з позивачкою, за спільною згодою останньої, їх син залишився проживати з ним і перебував на його утриманні у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 де у дитини була обладнана окрема кімната.

22 листопада 2005 року за вимогою позивачки, і всупереч бажанням дитини, він умовив останнього деякий час пожити з ОСОБА_2 за місцем її проживання. Починаючи з листопада 2005 року позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. У серпні 2007 року він звернувся до органу опіки та піклування Оболонської РДА в м. Києва розпорядженням якого № 842 від 11 вересня 2007 року йому визначений наступний порядок спілкування з сином: щотижня у вівторок з 12 години до 19 години та по п’ятницям з 12 години до 19 години наступної суботи з обов’язковим поверненням дитини до місця проживання його матері. Проте ОСОБА_1 незважаючи на зазначене розпорядження продовжує перешкоджати йому у спілкуванні з сином, перевела його на індивідуальне навчання, що призвело до педагогічної занедбаності дитини, обмеження кола його спілкування. Просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 з ним за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, з матір’ю ОСОБА_2

Визначено спосіб участі батька – ОСОБА_2 у вихованні дитини у формі зустрічей, які мають відбуватися у першу та третю суботи місця у період часу з 12 години до 16 години в присутності матері.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року у частині визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини – ОСОБА_3 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження: у формі зустрічей, які відбуватимуться щовівторка з 14 год. 15 хв. до 19 00 години та у період часу з 14 год. 15 хв. щоп’ятниці до 18 00 години щосуботи, та протягом 15 днів безперервно в період літніх канікул за вибором батька у місці, що відповідає інтересам дитини, в межах України. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга з врахуванням висновку прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів негативного та аморального впливу відповідача на виховання та розвиток їхньої дитини ОСОБА_3 та враховуючи положення ст. ст. 159, 157 СК України, а також розпорядження органу опіки та піклування Оболонської РДА в м. Києва № 842 від 11 вересня 2007 року визначив спосіб та участь ОСОБА_2 у вихованні дитини у формі зустрічей, які відбуватимуться щовівторка з 14 год. 15 хв. до 19 00 години та у період часу з 14 год. 15 хв. щоп’ятниці до 18 00 години щосуботи, та протягом 15 днів безперервно в період літніх канікул за вибором батька у місці, що відповідає інтересам дитини, в межах України.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Враховуючи ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, віку дитини, її стан здоров я, особисті якості батьків, житлові умови кожного з них та їхнє матеріальне забезпечення, а також принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, судом першої інстанції правильно визначено місце проживання дитини з матір’ю ОСОБА_2, оскільки методи та способи виховання, які застосовував батько дитини не сприяють його фізичному та духовному розвитку та негативно впливають на психологічний стан неповнолітнього ОСОБА_3.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що спілкування відповідача з сином не тільки перешкоджає нормальному його розвитку, а й наносить йому непоправну моральну, психологічну і фізичну шкоду. Після спілкування з батьком, син ставав агресивним, з агресією та неповагою ставився до своїх рідних, інших дітей та вчителів, вчиняв бійки та знущався над тваринами, а також враховуючи медичні довідки про стан здоров’я сина, зокрема: довідку, видану психологом міського центру дитини від 22 серпня 2007 року, з якої вбачається, що у неповнолітнього ОСОБА_3 виявлено ознаки незначної затримки психічного розвитку внаслідок органічних порушень та перенесених психологічних травм, пояснення позивачки та допитаних у судовому засіданні свідків, правильно визначив спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина у формі зустрічей, які будуть відбуватися у першу та третю суботи місця у період часу з 12 години до 16 години в присутності матері.

Ухвалюючи нове рішення у частині визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина, судом апеляційної інстанції також не звернуто уваги на те, що рішення органу опіки та піклування від 11 вересня 2007 року, на яке посилався апеляційний суд, переглянуте цим органом 19 листопада 2008 року, і на час розгляду справи вже існувало інше рішення органу опіки та піклування, яким фактично підтримане рішення суду першої інстанції, що ухвалене у відповідності з інтересами дитини.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2008троку скасувати та залишити без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.