Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 10 липня 2006 року вона працювала у відповідача в магазині "Валері – Маркет" на посаді товарознавця. 12 вересня 2006 року її було переведено на посаду фінансового директора. З 13 вересня 2006 року по 21 вересня 2006 року позивачка перебувала на лікарняному. 24 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про звільнення її з роботи за власним бажанням у зв’язку із незадовільним станом здоров’я. Проте відповідач тривалий час не звільняє позивачку з роботи. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та зобов’язати відповідача розірвати з нею трудовий договір, звільнити за власним бажанням, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 8 серпня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року, позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 звільнити ОСОБА_1 з посади фінансового директора магазину "Валері – Маркет", розірвати трудовий договір між позивачем та відповідачем з ініціативи працівника відповідно до вимог статті 38 КЗпП України. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 27 846грн. у рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 207 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування судових витрат.

Окремою ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року повідомлено дисциплінарну палату кваліфікаційно – дисциплінарної комісії Полтавської обласної спілки адвокатів про порушення адвокатом ОСОБА_3 статті 7 Закону України "Про адвокатуру" та присяги.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить скасувати окрему ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.

Згідно частини першої статті 38 ЦПК України громадяни можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Статтею 320 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адвокат ОСОБА_3 7 серпня 2008 року не з’явилася в судове засідання і не повідомила суд першої інстанції про причини своєї неявки, хоча про дату судового засідання була сповіщена заздалегідь. Крім того, при виготовленні апеляційної скарги адвокат ОСОБА_3 недобросовісно виклала обставини, пов’язані із розглядом справи в суді першої інстанції та про процесуальні дії суду, чим намагалася ввести апеляційний суд в оману і створити штучні умови для безумовного скасування судового рішення.

Установлено, що в судовому засіданні 7 серпня 2008 року адвокат ОСОБА_3 була відсутня. Суд видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої 8 серпня 2008 року, оголошено рішення. Адвокат ОСОБА_3. на оголошення рішення не з’явилась.

Разом з тим, неявка представника в судове засідання, як зазначено у частині другій статті 169 ЦПК України, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Суд може відкласти розгляд справи у разі наявності клопотання сторони та з урахуванням обставин справи.

Адвокат ОСОБА_3, не з’явившись в судове засідання і не повідомивши про причину своєї неявки, ніяким чином не перешкоджала розгляду справи.

Крім того, сторона у справі має право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яка за змістом повинна відповідати статті 295 ЦПК України, тобто в ній має бути зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали.

Тобто, заявник має навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунтованості оскарженого ним судового рішення.

Таким чином, адвокат ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу з наведенням обґрунтування, щодо незаконності оскаржуваного рішення, діяла в межах закону і не створювала штучні умови для безумовного скасування судового рішення.

Отже, адвокат виконував свої професійні обов’язки щодо надання юридичної допомоги і представлення інтересів сторони в цивільному процесі відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) та укладеної з громадянином угоди.

За таких обставин окрема ухвала не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушення норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, окрема ухвала апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2008 року скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.