Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення й відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк" про визнання ордера недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 жовтня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що на підставі спільного рішення профспілкового комітету та адміністрації відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк" від 21 грудня 2005 року їй видано ордер на зайняття кімнати АДРЕСА_1 Однак вселитись до цієї кімнати вона не змогла, оскільки її самовільно зайняв відповідач і звільняти відмовляється. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила виселити ОСОБА_2 зі спірної кімнати без надання іншого жилого приміщення та стягнути з нього 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання ордера недійсним, посилаючись на те, що остання отримала ордер на зайняття спірної кімнати незаконно.

рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 жовтня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 16 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до положень ст. 1167 ЦК України.

Висновок суду є помилковим і таким, що не відповідає вимогам матеріального права в сфері регулювання спірних правовідносин.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз’яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Житловим кодексом України (5464-10) не передбачено відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а в апеляційного суду – для висновку про законність у цій частині рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що судами під час вирішення спору в частині відшкодування моральної шкоди неправильно застосовано норми матеріального права, судові рішення в цій частині відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

У решті – судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 жовтня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті – судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.