Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення одноразової допомоги, компенсації за затримку виплати одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля’’ (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") про стягнення одноразової допомоги, компенсації за затримку виплати одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він тривалий час перебував у трудових відносинах із шахтою "Степова", правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля".

Висновком МСЕК від 18 квітня 1995 року йому вперше встановлено втрату 35 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

На підставі висновку МСЕК наказом шахти "Степова" № 3203 від 24 жовтня 1995 року йому було призначено виплату відшкодування шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

Одноразова допомога у зв'язку з професійним захворюванням йому шахтою не виплачувалась і не призначалась, про що він дізнався тільки після звернення до суду.

Позивач просив поновити йому строк позовної давності для звернення до суду; стягнути з відповідача одноразову допомогу в розмірі 9 565 грн. 85 коп. виходячи з розрахунку його середньомісячного заробітку за його професією за березень 1995 року, компенсацію за затримку виплати одноразової допомоги в розмірі 7 126 грн. 56 коп. та 70 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року ОСОБА_1 поновлено пропущений із поважних причин строк для звернення до суду за захистом своїх прав. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі 9 565 грн. 85 коп., компенсацію у зв'язку з порушенням строку виплати одноразової допомоги в розмірі 7 126 грн. 56 коп. та 24 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" судовий збір у розмірі 175 грн. 42 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1 грн. 50 коп.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2007 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року змінено в частині стягнення суми в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, розмір якої зменшено з 24 5000 грн. до 120 грн. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля", посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2007 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що висновком МСЕК від 18 квітня 1995 року ОСОБА_1 встановлено втрату 60 % професійної працездатності (з них: 35 % вперше у зв'язку з професійним захворюванням та 25 % у зв'язку з виробничою травмою, отриманою в 1988 році на шахті "Ювілейна").

На підставі висновку МСЕК наказом шахти "Степова" № 3203 від 24 жовтня 1995 року йому було призначено виплату відшкодування шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

Одноразова допомога у зв'язку з професійним захворюванням позивачу шахтою не призначалась і не виплачувалась.

Визначаючи розмір одноразової допомоги, що підлягає стягненню з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1, суд виходив із середньомісячної заробітної плати позивача та не врахував, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону праці" і п. 39 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаної з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі – Правила), чинних на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, розмір одноразової допомоги потерпілим встановлювався колективним договором (угодою, трудовим договором) та не міг бути меншим, ніж сума, визначена з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України, оскільки містить посилання на галузеву тарифну угоду в вугільній промисловості, яка відсутня в матеріалах справи та не досліджувалась судом, без наведення розрахунків стягнутої суми одноразової допомоги.

Стягуючи з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати одноразової допомоги в розмірі 7 126 грн. 56 коп. за період з 1 січня 1998 року до грудня 2000 року, суд послався на п. п. 39, 43 Правил, ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) (далі – Положення).

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у зв’язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці", введеною в дію з 1 січня 1997 року, визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться згідно з індексом росту цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому законодавством.

Застосовуючи Положення, суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 2 цього Положення компенсації підлягає тільки нарахована працівникові заробітна плата.

Крім того, під час вирішенні вимог ОСОБА_1 про стягнення суми на відшкодування завданої йому моральної шкоди, суд першої інстанції, порушуючи ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України, узагалі не дослідив питання щодо пропущення позивачем позовної давності при зверненні до суду з такими вимогами та не навів у рішення мотивів для поновлення цього строку.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обгрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення, на зазначені порушення норм матеріального й процесуального права уваги не звернув; та сам, зменшивши розмір стягнутої судом суми на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, також належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ВАТ "Павлоградвугілля" про безпідставність стягнення цієї суми.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2007 року скасувати.

Справу передати на розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.