Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2. з 23 березня 1990 року до 12 квітня 2007 року.

Під час перебування в шлюбі в період 2003-2004 років ними було придбано 90 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність "ВОЛНА К" ( далі – ТОВ "ВОЛНА К") вартістю 100 тис. доларів США, що еквівалентно 500 тис. грн.

Відповідно до ст. 70 СК України її частка у статутному капіталі ТОВ "ВОЛНА К" складає 45 % і становить 250 тис. грн.

ОСОБА_1. просила стягнути з ОСОБА_2. на її користь грошову компенсацію замість її частки в статутному капіталі ТОВ "ВОЛНА К" у розмірі 250 тис. грн.

У липні 2008 року ОСОБА_1., уточнила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_2. на її користь грошову компенсацію її частки в статутному капіталі ТОВ "ВОЛНА К" у розмірі 315 тис. грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року, позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 315 тис. грн. грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 1 730 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення, яким змінити суму грошової компенсації, яка стягнута з нього на користь ОСОБА_1.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тому відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної власності подружжя, за взаємною згодою. У 2007 році частка статутного капіталу ТОВ "ВОЛНА К" Калабухова В.В. складала 630 тис. грн., що становило 36% від статутного капіталу вказаного товариства. Усупереч вимог СК України ОСОБА_2. без згоди ОСОБА_1. відчужив зазначене майно.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин 2, З ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Але суд першої інстанції положень зазначених норм матеріального права не врахував.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими і законними немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.