Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з будинку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись не те, що 17 червня 2005 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначала, що відповідачем порушено умови договору щодо її по життєвого та безкоштовного проживання в житловому будинку. Просила розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку, визнати за нею право власності на житловий будинок і виселити відповідача та членів його сім’ї з будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 13 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не були повідомлені про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Зазначені висновки є помилковими й такими, що спростовуються наявними матеріалами цивільної справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі ( ч.ч. 1, 5 ст. 76 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 (відповідачі) та ОСОБА_5 (представник відповідачів) було направлено повістку про виклик до суду й вручено особисто кожному 18 липня 2008 року, про що на зворотному повідомленні містяться підписи вищезазначених осіб (а.с. 105-107).

Крім того, гл. 8 розд. III ЦПК України (1618-15) встановлений заочний порядок розгляду справ у суді першої інстанції.

Так, ст. 224 цього Кодексу передбачено, що в разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (ч. 1 ст. 228 ЦПК України).

У порушення вищезазначених вимог процесуального законодавства апеляційний суд прийняв до свого провадження й розглянув апеляційну скаргу відповідача без дотримання порядку, установленого для перегляду рішень, ухвалених при заочному розгляді справи.

З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог процесуального законодавства постановлена ним ухвала не може залишатися в силі й підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 листопада 2008 року скасувати, справу передати до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.