Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-2" (далі - ТОВ "Плюс-2"), закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "ТАС"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 серпня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Плюс-2" про відшкодування шкоди.

Зазначала, що 13 жовтня 2006 року на автошляху Луганськ-Міллєрове в районі перехрестя вулиць 5-лінія та Букаєва в смт Станиця Луганська сталося зіткнення автомобілів: "Фольксваген - Пассат", номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3., під його керуванням та ГАЗ - 3309, номерний знак НОМЕР_2, що належить відповідачу ТОВ "Плюс-2", під керуванням водія ОСОБА_2.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілем, який належить відповідачу, була проломлена стіна її будинку АДРЕСА_1. На момент пролому стіни в кімнаті знаходилися неповнолітні діти; обломки стіни впали на голову дочки ОСОБА_4, 1998 року народження, унаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров'я.

Посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй завданоа майнової та моральної шкоди, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь 18 374 грн. 24 коп. на відшкодування майнової шкоди, що становить вартість відновлюваних робіт, та 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги й просила стягнути на відшкодування майнової шкоди 22 620 грн.

Ухвалою суду від 16 квітня 2007 року до участі у справі як співвідповідача залучено ЗАТ "Страхова компанія "ТАС".

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 лютого 2008року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21 серпня 2008 року, позов задоволено частково: стягнуто із ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" на користь позивачки 22 620 грн. на відшкодування майнової шкоди; з ТОВ "Плюс-2" - 510 грн. суму франшизи та 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 13 жовтня 2006 року на перехресті вулиць 5-ї лінії та Букаєва в смт Станиця Луганська сталося зіткнення автомобілів ГАЗ - 3309, під управлінням ОСОБА_2. та "Фольксваген - Пассат", що належить ТОВ "Плюс-2", під керуванням водія останнього ОСОБА_3., у в результаті якого було пошкоджено жилий будинок позивачки.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ "Плюс-2" як володілець джерела підвищеної небезпеки, що безпосередньо пошкодило будинок позивачки, повинне відшкодувати завдану їй шкоду на підставі ст. 1187 ЦК України. Ураховуючи те, що останнім із ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" укладено поліс НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то завдану ОСОБА_1 майнову шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третій особі, передбачена ч. 2 ст. 1188 ЦК України, яка залишилася поза увагою суду.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодовувати шкоду, завдану потерпілому в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, несуть особи, які спільно завдали шкоди, незалежно від їх вини.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої завдана шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Заперечуючи проти позову, ЗАТ "Страхова компанія "ТАС" посилалася на те, що в компанії немає правових підстав для виплати позивачці страхового відшкодування за полісом НОМЕР_3 від 25 жовтня 2005 року, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини водія ОСОБА_2., а тому в ТОВ "Плюс-2" як у власника автомобіля не може настати цивільно-правова відповідальність.

У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд на відповідні положення Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" належної уваги не звернув; доводів ЗАТ " Страхова компанія "ТАС" належним чином не перевірив; не дав оцінки умовам полісу НОМЕР_3 від 25 жовтня 2005 року; не встановив та не зазначив у рішенні обставин дорожньо-транспортної пригоди та із чиєї вини сталася така пригода, унаслідок якої було пошкоджено будинок ОСОБА_1; не вмотивував і не обґрунтував свого висновку щодо стягнення морального відшкодування саме з власника автомобіля ГАЗ - 3309, номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, суд у порушення вимог ст. 33 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, а саме власника автомобіля "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_3.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" задовольнити.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 серпня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.