Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному сумісному майні, визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2009 року,

У січні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить частина двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, а відповідачеві у справі належить частини вказаної квартири.

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_3. подарувала належну їй частину спірної квартири ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. Просила суд зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні квартирою, віддати їй ключі від квартири, вселити її до квартири та стягнути із ОСОБА_2. на її користь моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд припинити право власності відповідачки на частину квартири АДРЕСА_1 з виплатою їй компенсації вартості належної їй частини квартири в розмірі 35 350 грн. та визнати за ним право власності на всю спірну квартиру.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1. на частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за

ОСОБА_2 право власності на частину зазначеної квартири Стягнуто із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. вартість

частини вказаної вище квартири в розмірі 35 350 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 5 березня

2009 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1. задоволено. Вселено ОСОБА_1. до квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2. не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною квартирою. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2008 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову про припинення права на частку в спільному сумісному майні, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, припиняючи право власності ОСОБА_1. на частину спірної квартири, не дотримав умов, визначених п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, не переконався в тому, що таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_1. та членів її сім'ї.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд правильно зазначав, що суд першої інстанції, який посилався на те, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі та забезпечена іншим житлом, не перевірив доводів останньої про те, що належний їй житловий будинок АДРЕСА_2, в якому вона мешкає на теперішній час разом зі своєю донькою, не придатний для постійного проживання.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.