Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського природного заповідника, Державного управління справами, третя особа - керівник Державного управління справами, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Кримського природного заповідника, Державного управління справами.

Зазначав, що розпорядженням керівника Державного управління справами від 22 листопада 2006 року його було звільнено з посади директора Кримського природного заповідника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2006 року його було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння триваючого злочину відповідно до ст. 48 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Вважав звільнення з посади незаконним, оскільки викладені в постанові суду обставини не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, ніякі заходи дисциплінарного стягнення до нього не застосовувались, пояснень із приводу цих обставин у нього не відбирали.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним і скасувати розпорядження про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідачів солідарно середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32 тис. грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від8 жовтня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від11 лютого 2009 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2007 року скасовано, провадження у справі закрито.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, розглянути справу по суті й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 та 207 цього Кодексу.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи й касаційної скарги, що вперше ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кримського природного заповідника, Державного управління справами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в січні 2007 року. Ухвалою судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2007 року відкрито провадження в указаній цивільній справі, а ухвалою того ж суду від 2 лютого 2007 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, позивачеві роз'яснено його право на звернення до суду за захистом його порушених прав у порядку адміністративного судочинства. Ухвала від 2 лютого

2007 року ОСОБА_1 не оскаржувалася й набрала законної сили.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2007 року вказану постанову скасовано, провадження в зазначеній адміністративній справі закрито.

У липні 2007 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду з позовом до Кримського природного заповідника, Державного управління справами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2007 року в задоволенні його позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2007 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справа Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 жовтня 2007 року скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із положень ст. ст. 205 та 310 ЦПК України.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, наданих доказах, яким суд дав належну правову оцінку, та відповідають вимогам закону.

Доводи ОСОБА_1, викладені в касаційній скарзі, зокрема його твердження про те, що він лише в судовому засіданні 11 лютого 2009 року дізнався, що 2 лютого 2007 року у справі за його позовом було закрито провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, колегія суддів оцінює критично.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.