Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Калуської міської ради, комунального підприємства житлово-експлуатаційна організація № 6 ( далі - КП ЖЕО №6), державного підприємства"Калуська ТЕЦ" про визнання спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Калуської ТЕЦ частково незаконним, зобов'язання видати ордер на квартиру та визнання права на проживання у квартирі, зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення,

У березні 2005 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету державного підприємства"Калуська ТЕЦ" від 12 травня 1997 року № 5, затвердженим рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 20 травня 1997 року № 98, вирішено надати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 41,67 кв.м. У той час вони не заперечували проти звільнення однокімнатної квартири АДРЕСА_2, тому що їхні сини були неповнолітніми й жила площа в трикімнатній квартирі відповідала рівню забезпеченості їхньої сім'ї жилою площею. Оскільки будинок, в якому в 1997 році їм надано квартиру, був недобудований й відповідно квартира не була благоустроєна, вони власними силами закінчили будівельні роботи, тому їхнє вселення до квартири стало можливим лише у 2003 році. 1 грудня 2004 року будинок був прийнятий на баланс КП ЖЕО № 1. Ордер на вселення до квартири в 1997 році видано не було.

З часу винесення адміністрацією та профкомом спільного рішення в 1997 році й до прийняття будинку в 2004 році на баланс КП ЖЕО № 1 склад їхньої сім'ї збільшився до 6 чоловік: старший син ОСОБА_4, одружився зі ОСОБА_3., а ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_5. В наданій їм трикімнатній квартирі стали проживати ОСОБА_1. з дружиною та їхній син зі своєю сім'єю, а ОСОБА_2. залишився мешкати в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2. Тому в листопаді 2004 року вони звернулися до ДП "Калуська ТЕЦ" про залишення квартири НОМЕР_1 ОСОБА_2., оскільки згідно з п. 51 Правил обліку громадян, особи, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні - жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно умов даного населеного пункту та відповідати положенням ст. 50 Житлового кодексу України. Середня забезпеченість громадян жилою площею в м. Калуші становить 8 кв.м на одного чоловіка. Вважають, що не з їхньої вини із часу винесення відповідачем рішення від 12 травня 1997 року № 5 про надання сім'ї в складі 4 чоловік трикімнатної квартири жилою площею 41, 67 кв.м, яке затверджене виконавчим комітетом Калуської міської ради від 20 травня 1997 року № 98 і яке б відповідало всім нормам, - будинок протягом 7 років було не добудовано та не здано в експлуатацію, і не їхня вина в тому, що збільшився склад їхньої сім'ї.

Згідно з п. 65 Правил квартирного обліку громадян рішення про надання жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляться обставини, які не були раніше відомі і не могли вплинути на рішення. Тому після збільшення складу їхньої сім'ї вони 4 листопада 2004 року звернулися до адміністрації відповідача із заявою про залишення квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2., оскільки відповідно до п. 4 Правил з настанням повноліття має право самостійно здійснювати право на отримання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, однак спільним рішенням адміністрації та профкому відповідача від 25 лютого 2005 року йому було відмовлено в наданні житла. Просив суд визнати за ним право на проживання у квартирі АДРЕСА_2 та зобов'язати КП ЖЕО № 6 укласти з ним договір найму жилого приміщення.

Позивач ОСОБА_1. просив зобов'язати виконавчий комітет Калуської міської ради видати ордер на квартиру АДРЕСА_1, оскільки відповідач відмовляє у видачі ордера у зв'язку з тим, що ОСОБА_2. відмовляється добровільно знятися з реєстрації у квартирі АДРЕСА_2, а він із дружиною, сином ОСОБА_4, невісткою та онуком з 2003 року мешкають у трикімнатній квартирі.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1., ОСОБА_2. задоволено. Визнано недійсним спільне рішення адміністрації та профкому Калуської ТЕЦ від 12 травня 1997 року №5 у частині звільнення однокімнатної квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_2. право проживання у квартирі АДРЕСА_2 та зобов'язано КП ЖЕО № 6 укласти з ним договір найму жилого приміщення. Поновлено ОСОБА_2. строк на звернення до суду. Зобов'язано Калуський міський виконком видати ОСОБА_1 ордер на квартиру АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківського області від 6 лютого 2007 року рішення Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з порушенням судами норм матеріального і процесуального права й закрити провадження у справі.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДП "Калуська ТЕЦ" від 12 травня 1997 року №5, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 20 травня 1997 року № 98 ОСОБА_1 надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 41,67 кв.м, на сім'ю у складі з чотирьох осіб. На час винесення цього рішення позивач ОСОБА_1. не заперечував проти звільнення спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою №192 від 4 липня 2005 року будинок № 10 по вул. Сівецький у м Калуші 1 грудня 2004 року прийнятий на баланс ЖЕО № 1 у м. Калуші.

На час прийняття цього будинку в експлуатацію сім'я позивача істотно збільшилася й стала складатися з 6 осіб.

У трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 мають намір поселитися ОСОБА_1. з дружиною і його син, ОСОБА_4, із сім'єю, а всього 5 осіб. Ордер сім'я на нове житло не отримала, оскільки позивач ОСОБА_2. відмовляється звільнити раніше займане жиле приміщення у квартирі АДРЕСА_2 з тих підстав, що жила площа у новій трикімнатній квартирі є нижчою ніж норма надання та він став повнолітнім і має право на забезпечення житлом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно входили з того, що згідно з пп. 2, 4 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов та самостійно з настанням повноліття здійснюють право на одержання житла. Оскільки жила площа у квартирі АДРЕСА_1 є нижчою ніж норма жилої площі, яка припадає на одну особу, та позивач ОСОБА_2. має право на поліпшення житлових умов, відмова адміністрації ДП "Калуська ТЕЦ" у залишенні за ним спірної однокімнатної квартири є незаконною.

Крім того, ДП "Калуська ТЕЦ" і його профспілковому комітету було відомо про збільшення кількості членів сім'ї ОСОБА_1. та про те, що їм підлягає виділенню більша жила площа, тому висновки судів про визнання рішення від 12 травня 1997 року № 5 у частині звільнення однокімнатної квартири АДРЕСА_2 недійсним та про визнання спірного приміщення за ОСОБА_2. з подальшим укладенням з ним договору найму є правильними.

Також правильним є висновок судів у частині визнання недійсним рішення адміністрації та профкому ДП"Калуська ТЕЦ" від 20 липня 2005 року про надання спірної однокімнатної квартири ОСОБА_6., тому що воно прийняте без погодження з відповідним органом виконавчого комітету та відносно ще не звільненого житла.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківського області від 6 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.