Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Покровська пересувна механізована колона № 331" до ОСОБА_1 про стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Покровська пересувна механізована колона № 331" про визнання договору дійсним і визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

17 лютого 2009 року,

У січні 2007 року комунальне підприємство "Покровська пересувна механізована колона № 331" (далі - КП "Покровська пересувна механізована колона № 331") звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути зі ОСОБА_1 суму в розмірі 51 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач сплатив не всю суму коштів за придбану на прилюдних торгах двоповерхову будівлю бази відпочинку на 30 місць загальною площею 374,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу двоповерхової будівлі бази відпочинку на 30 місць загальною площею 374,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2006 року між ним та КП "Покровська пересувна механізована колона № 331", визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно.

Указував, що за придбане нерухоме майно, котре було передане йому за актом приймання-передачі, він у повному обсязі сплатив визначену в договорі суму, проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного на підставі протоколу прилюдних торгів договору купівлі-продажу від 23 листопада 2006 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року в задоволенні позову комунального підприємства "Покровська пересувна механізована колона № 331" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Договір купівлі-продажу нерухомого майна - двоповерхової будівлі бази відпочинку на 30 місць загальною площею 374,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2006 року між КП "Покровська пересувна механізована колона № 331" та ОСОБА_1., визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_1. право власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Приморське хлібоприймальне підприємство" (далі - ВАТ "Приморське хлібоприймальне підприємство") задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня

2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Приморського районного суду Запорізької області.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року та передаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із положень пп. 4, 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України та вказував, що цим рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ВАТ "Приморське хлібоприймальне підприємство", яке до участі у справі залучено не було, і порушив правила виключної підсудності.

Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Задовольняючи апеляційну скаргу ВАТ "Приморське хлібоприймальне підприємство", яке не брало участі в розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що підприємство на підставі договору оренди від 19 вересня 2003 року, зареєстрованого 13 січня 2004 року, та укладеної до нього додаткової угоди є користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що долучені до матеріалів справи договір оренди та додаткова угода про продовження дії договору оренди не можуть бути належними доказами у справі, оскільки строк дії договору закінчився 13 січня 2009 року, а додаткова угода не зареєстрована, хоча положеннями ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, тобто додаткова угода є такою, що не відповідає вимогам закону, а отже, є недійсною.

З урахуванням наведених доводів ВАТ "Приморське хлібоприймальне підприємство" не може бути зацікавленою особою в цій справі, оскільки на момент звернення до суду підприємство не було орендарем земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин вимог ст. 120 ЗК України, не врахувавши при цьому норм ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), згідно з якими, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тобто відповідно до вимог ЦК України (435-15) , придбавши базу відпочинку, ОСОБА_1. фактично став землекористувачем земельної ділянки, на якій вона розташована.

Отже, рішенням суду першої інстанції, згідно з яким за ОСОБА_1. визнано право власності на двоповерхову будівлю бази відпочинку на

30 місць загальною площею 374, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, права ВАТ "Приморське хлібоприймальне підприємство" не порушено.

Також, скасовуючи рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року та передаючи справу на новий розгляд до Приморського районного суду Запорізької області, апеляційний суд помилково вважав, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 114 ЦПК України, відповідно до яких позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, не взявши до уваги, що КП "Покровська пересувна механізована колона № 331" звернулося до суду з первісним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми боргу за місцем проживання останнього згідно із ч. 1 ст. 109 ЦПК України, а вже

ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним права власності на будівлю бази відпочинку.

Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим ухвала апеляційного суду відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року скасувати.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 29 січня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.